Я знаю, що в душі ненавидить мене людей багато.
Та, що із того?! Буває часом, я сама ненавиджу себе.
Коли б я зникла, було б для них свято…
Та ж ні. Гадюкою усім на зло —
Тихенько я на грудях причаюся,
Сльозами вмиюся, втоплю у серці зло.
Прогнавши смуток, посміхнуся тихо.
Свій вічний образ я до скону не зніму.

0 коментарів

Залишити коментар