Василий Швыряев
За вікнами блукають кілометри,
І стук коліс прямує в мої сни…
Де були ми частиною палітри,
Й вечірньої картини восени.

Романтика мандрівки — потяг в мрії.
Тепло обійм і посмішка твоя…
Щасливі очі сповнені надії,
Любові, ніжності і віри в почуття…

… Вогні химерні, постаті і тіні…
Рука в руці — так затишно разом.
Життя відчутне в серця мерехтінні…
Ти поруч… Щастя… Це уже не сон.

Казковість вуличок цього старого міста
Ялинок шепіт, подих вічних стін.
Нічні вогні — авантюринове намисто…
Секстету звуки, ніжний, тихий дзвін…

[… Так легко мрія-сон в пра-правду стала.]

0 коментарів

Залишити коментар