Хммм… гарний був день, надвечір стало сумно чи спокійно, одразу якось і не розбереш від чого. Та й сум буває різним.
Є такі хвилини смутку, або навіть не знаю, як це назвати, якась незрозуміла порожнеча/пробіл/прірва. Сидиш собі й думає здавалося б ні про що й водночас про все одразу. про те, що мав ще рік тому і що вже недосяжно сьогодні. Про те, скільки людей ти втратив/придбав, чого досягнув і що випустив з уваги. Про те, як щось було важливим тоді і що настільки мізерне сьогодні. Які мінливі приорітети/цінності/почуття.
Про такі речі, чомусь рідко задумуєшся.
Час можливо і не ліки, але він напевне вчитель, якщо добре робити урочи і виправляти помилки, то поступово з двієчника можна перетворитися у відмінника свого життя.
Прошу пробачення у всіх, коговдалила з свого життя.
Нічого особистого, як власне і нічого спільного.
0 коментарів