Ще влітку читала автобіографічну збірку інтерв’ю одного міжнародного журналіста. Він досить вчасно і актуально вводить у зміст бесіди терміни: «суб’єктивізм», «індивідуальна картина світу», «самоінтерпретація дійсності». Робить це легко, на прикладі спільних дитячих спогадів, які збереглися у нього і у його сестри. Ідея дізнатися, яким сестра пам’ятає їх спільне дитинство, виникла під час накопичення матеріалу для чергової книжки. В результаті спогади про ті ж події у кожного були свої. Як висновок, автор підводить до думки, що кожен з нас навіть найелементарніші, непомітні та, здавалося, без підтекстові події бачить у власних кольорах, з власними акцентами, і керується абсолютно відмінною правдою.
Й справді, у кожного із нас своя правда, своє уявлення про життя, свої рефлексії на поведінку оточуючих, свої висновки з побаченого. Ми ніколи не зможемо дійти до абсолюту. До абсолюту розуміння та відчуття один одного. Але можемо проходити десь поруч… Можемо своїми підсвідомими маятниками якось та «намацати» шлюзи до різнорівневої водної глибини якоїсь конкретно взятої людини. Усе залежить від нашої (зацікавленості?) відкритості до «правд» інших людей.
Й справді, у кожного із нас своя правда, своє уявлення про життя, свої рефлексії на поведінку оточуючих, свої висновки з побаченого. Ми ніколи не зможемо дійти до абсолюту. До абсолюту розуміння та відчуття один одного. Але можемо проходити десь поруч… Можемо своїми підсвідомими маятниками якось та «намацати» шлюзи до різнорівневої водної глибини якоїсь конкретно взятої людини. Усе залежить від нашої (зацікавленості?) відкритості до «правд» інших людей.
Ольга Осмолян
0 коментарів