…Ну от, в кишенях пораховані останні гривні зарплатні. Я в очікуванні першої стипендії в своєму житті. При чому впоперек усяким висказуванням про те, що не варто ділити шкуру невбитого ведмедя, мої майбутні надходження вже чітко розплановані – подарунки, бухло, паті, рис, гречка, барабулька…. Вобшем грошей мені катастрофічно періодічєскі не хватає. Хотілося б і модніший і новіший одяг мати, і заграніцу хотілося б хоча б одним воком подивитися. Але якось звиклося з дитинства чути, що грошей на «лакітки» нема. Лакітки – то так бабка з дідом називали солодощі та інші новомодні витребеньки. І нічого, і яблука були вкусні, вишні воше супер і на зубах до 23 років жодної пломби=))… Загалом без балове дєцтво мало свої плюси, канєшно мінусів тоже багато, найболючішими були знущання однокласників з приводу відсутності джинсів, а потім затертості єдиної пари, старої блузки і колготок в затяжки. І найбільшою бідою було неможливість придбати книги про Гаррі Поттера. Я дійсно страждала, комп з’явився в 10 класі, тому і електронний варіант теж не варіантом був. Знайомі дали прочитати перші дві частини, а третя (тоді коштувала 25 грн –я була у 7 класі) була куплена на наколядовані бабулюсічки разом із енциклопедією «УСЕ» — великий том для убійства людей…
Деяким своїм хлопцям, траплялося, баблішко позичала і це не було для мене трагедією. Взагалі відношення до грошей досить таки змішане. Чесно признаюся, що гроші партнера мають деяке значення. На всіх побаченнях намагаюся сама за себе заплатити, проте у майбутньому, на мою думку, це трохи неправильно, якщо матеріальний статус жінки вищий за чоловіка, з яким близькі стосунки. Не тільки матеріальний, а й в принципі соціальний. Мені якось приємніше бути в тіні успішнішого за себе (витриманішого, суровішого і так далі….)) чоловіка, аніж самій бути чоловіком і тримати в своїй тіні ще одну женщіну. Ніколи не зустрічатимусь з чоловіком, чия зарплата буде меншою моєї, бо загалом, це нормально, коли жінка звертає увагу на бабулюсічки, проте… звісно це не повинно ставати пріоритетом у розвитку стосунків, але навпаки, розвиток стосунків повинен стати стимулом для самореалізації чоловіка. Жінці ні в якому разі в цьому не варто глибоко пасти задніх, оскільки, пріорітети можуть у мужика помінятися, а діти можуть зостатися, і якщо ти продавила ваш спільний мегамодний диван допоки чоловік заробляв тобі на манікюр, а дитині на пелюшки, то маєш всі шанси тільки з тим диваном залишитися. Так само рано чи пізно життя карає тих жінок, що маючи у грудях лише маленьку убогу душу, бачать матеріальну забезпеченість мужчини, і намагаються вродити йому дитинча, абись поділився достатком, а ще краще б по гріб жизні забезпечував їх обох. У моєму розумінні такі баришні ще гірше тих, що з першої розмови попереджають, що п’ють тільки свіжо ягідне смузі, по місту їздять на рожевому лімузині, і якщо твій заробіток менше 5 тис.зелених у місяць, то ти малиш — не комільфо. Двох недавно житіє покарало так….але ми без імен;)) Кожна дівка міряє ваш гаманець, мужчини, вопрос чи любя гарне власне життя, чи любя гарне сумісне життя….
Люблю принижувати хлопченяток, що намагаються мене купити. Купити батьківськими грошима. Ну і що, що папаша рекетом займався в 90-х? Крутився, чоловік, заробляв, а ти шо? Нє, нє, ні 100 грам горілки, ні «секс на пляжі» вжиті мною не поміняють мого ставлення до тебе бо ти маленьке чмо.
У кожної купюри і монети є своя ціна. Комусь вона дістається важче, комусь легше, заздрити багатим діткам, що мають все не варто, бо вони зазвичай безмозглі бейбики, що після повноліття спустять таткове багатство в унітаз, і за все життя «Букварик» єдино прочитана книга ( у бабів ще возможно новомодні «50 відтінків сіробуромалінового», яка разніца, головне, щоб там трахалися побільше).
Хтось корчить з себе бомжа-інтелектуала, кричучи, що гроші – вселенське зло. Такі особи люблять віпіти і насититися на халяву, і рахують чужі гроші лиш коли мозок вільний від хмелю чи від думок про жахливу сутність битія.
Гроші — як комунізм. Ціль блага, але от методи……;)
Деяким своїм хлопцям, траплялося, баблішко позичала і це не було для мене трагедією. Взагалі відношення до грошей досить таки змішане. Чесно признаюся, що гроші партнера мають деяке значення. На всіх побаченнях намагаюся сама за себе заплатити, проте у майбутньому, на мою думку, це трохи неправильно, якщо матеріальний статус жінки вищий за чоловіка, з яким близькі стосунки. Не тільки матеріальний, а й в принципі соціальний. Мені якось приємніше бути в тіні успішнішого за себе (витриманішого, суровішого і так далі….)) чоловіка, аніж самій бути чоловіком і тримати в своїй тіні ще одну женщіну. Ніколи не зустрічатимусь з чоловіком, чия зарплата буде меншою моєї, бо загалом, це нормально, коли жінка звертає увагу на бабулюсічки, проте… звісно це не повинно ставати пріоритетом у розвитку стосунків, але навпаки, розвиток стосунків повинен стати стимулом для самореалізації чоловіка. Жінці ні в якому разі в цьому не варто глибоко пасти задніх, оскільки, пріорітети можуть у мужика помінятися, а діти можуть зостатися, і якщо ти продавила ваш спільний мегамодний диван допоки чоловік заробляв тобі на манікюр, а дитині на пелюшки, то маєш всі шанси тільки з тим диваном залишитися. Так само рано чи пізно життя карає тих жінок, що маючи у грудях лише маленьку убогу душу, бачать матеріальну забезпеченість мужчини, і намагаються вродити йому дитинча, абись поділився достатком, а ще краще б по гріб жизні забезпечував їх обох. У моєму розумінні такі баришні ще гірше тих, що з першої розмови попереджають, що п’ють тільки свіжо ягідне смузі, по місту їздять на рожевому лімузині, і якщо твій заробіток менше 5 тис.зелених у місяць, то ти малиш — не комільфо. Двох недавно житіє покарало так….але ми без імен;)) Кожна дівка міряє ваш гаманець, мужчини, вопрос чи любя гарне власне життя, чи любя гарне сумісне життя….
Люблю принижувати хлопченяток, що намагаються мене купити. Купити батьківськими грошима. Ну і що, що папаша рекетом займався в 90-х? Крутився, чоловік, заробляв, а ти шо? Нє, нє, ні 100 грам горілки, ні «секс на пляжі» вжиті мною не поміняють мого ставлення до тебе бо ти маленьке чмо.
У кожної купюри і монети є своя ціна. Комусь вона дістається важче, комусь легше, заздрити багатим діткам, що мають все не варто, бо вони зазвичай безмозглі бейбики, що після повноліття спустять таткове багатство в унітаз, і за все життя «Букварик» єдино прочитана книга ( у бабів ще возможно новомодні «50 відтінків сіробуромалінового», яка разніца, головне, щоб там трахалися побільше).
Хтось корчить з себе бомжа-інтелектуала, кричучи, що гроші – вселенське зло. Такі особи люблять віпіти і насититися на халяву, і рахують чужі гроші лиш коли мозок вільний від хмелю чи від думок про жахливу сутність битія.
Гроші — як комунізм. Ціль блага, але от методи……;)
0 коментарів