ТАМ ЗА ВІКНОМ СУЦІЛЬНА ТИША
Вона украла серце знов
ЗАБРАЛА І ЗАНИКАЛА ЯК МИША
Все що називалося любов

ТАМ НА ДУШІ СУЦІЛЬНІ РАНИ
ТУТ АРКУШІ, ЩО СПИСАНІ ВІД БОЛЮ
І шрами шо не гояться роками
НІХТО І НЕ ПОЗАЗДРИТЬ ЦЬОМУ ГОРЮ

ТАМ ЗА СПИНОЮ КОЧУГУРИ ЧАСУ
І СТИГЛИЙ ДОСВІД хоч І ПОРАЗОК повен
ТА СТРІМКО Б`ЄТЬСЯ СЕРЦЕ ДО НЕЗГАСУ
Неначе хвилі розсікає човен

ТА ЧОГОСЬ В НЬОМУ ТАК НЕ ВИСТАЧАЄ
НОВЕ КОХАННЯ СТАНЕ НА ЗАВАДІ У РОЗЛУКИ
ТВОЯ ЛЮБОВ ДАВНО НА ТЕБЕ ВЖЕ ЧЕКАЄ
ЛОВИ Ж ЇЇ, НЕ ДУМАЙ ОПУСКАТИ РУКИ!