Не говоріть мені, що сильні не плачуть.Сильні ревуть. Голосно і соковито. Щільно прикривши двері в туалеті. А потім знову йдуть туди де на них чекає новий біль і нові розчарування…
… Ви коли-небудь бачили сльози стерва? Ці гарячі отруйні краплі солі, що падають з холодних відсторонених очей?
хтось скаже: «Так їй і треба», хтось пожаліє, хтось пройде повз..., а їй всеодно… вона просто живе далі… просто чомусь стало гірко… чомусь не вдалось назавжди прогнати тіні минулого… чомусь біль ще живий… живий десь в закутках крижаної душі… І світ на мить став величезним і пустим… і на мить стало важко дихати… важко бути собою, хоча вона давно забула про своє справжнє обличча… адже так легко носити маску..., навіть, якщо хтось осудить, то не її а ту ким вона хотіла здаватись. Але що ж робити з цими сльозами… куди бігти… під якою маскою ховатись… кому знову брехати?.. Адже в цю брехню повірять всі… всі, окрім неї самої…

0 коментарів

Залишити коментар