Стоїш на зупинці, думаєш-куриш — всеодно: пара з рота. Ми, як чортова пара. І я знаю, що навряд чи щось зміниш. І ніби зрозуміла, що все замкнулось, зупинилось, знерушилось. Розфокусувалось. Відчула, що ми ніби зробили рокіровку. Дійсно, про янгола дуже вдало в пісні співається. Правда, він знав, коли падати. У нас же найчастіша відповідь «я не знаю». Зимою падати особливо легко. Біля підїзду все той же блядський лід, самотня кішка, що тиснеться по кутках, стогнучий в морозній тиші домофон і чиїсь нестерпно сумні очі з під шапки. Напевно мої. Мене останнім часом мало хто розуміє. І я не знаю плакати чи сміятись.

0 коментарів

Автор публікації заборонив додавати коментарі