Роман шикарний. Хоча з цим і не всі погодяться. Для того, щоб зрозуміти всю проблематику твору, треба розширити уяву, заглянути наперед.
Почавши його читати, я вирішила, що це якась наркоманська фігня. Але, маючи дурну привичку доводити все до кінця, продовжила читання. Не пошкодувала. В романі відкривається нагальна, на мою думку, зараз проблема. Деградація і перетворення людей в тупих маріонеток, які повністю підкоряються наказам влади, живуть по готовому сценарію і не мають права (хоча вони й не дуже рвуться) думати. Повна відсутність свободи слова.
Коротко про роман. Далеке майбутнє. Книги заборонені. Будинки зроблені з вогнестійкого матеріалу, відповідно – відсутність пожеж. Пожежники стали непотрібні, тому для них придумали інше заняття – спалювати будинки. Будинки, в яких знайдені книги. Спалювати разом з їх жителями. Діти – це тягар. Рядки з твору: «Хто в наш час, будучи при здоровому глузді, захоче мати дітей?». Всі люди мають вдома стіни, що говорять, т.зв. «родичі». Вони розказують свіжі новини, диктують рецепти, новинки моди і т.д. Є ще різні «втулки» у вуха – «ракушки», які також тобі диктують як жити. Одним словом – тотальний зомбізм. Знову рядки з твору: «Самый большой дурак тот, в ком есть хоть капля ума». Як тільки ти починаєш думати і ставити під сумнів систему – тебе ізольовують.
Загалом, розумним людям цей твір мав би сподобатись. В ньому розказується про те, що відбувається зараз з деякими людьми. І це, на мою думку, глобальна проблема. Тому раджу всім прочитати і задуматись!

0 коментарів

Залишити коментар