“Вдивляючись йому в обличчя, вона уважно слухала звуки його музики. Це був витвір не закоханого, це був витвір кохання. Її очі засяяли блиском, який відображав почуття до нього” – ось так захоплююче та хвилююче розпочався театральний перфоменс від мистецького об’єднання “Незалежна театральна лабораторія”. Назва вистави “За Годину” передає суть постановки, яка заключається у відображенні людського вибору самозбереження хоча б на одну годину. Історія, де юнак починає шукати людей, які б віддали годину свого життя, щоб залишитись на той час з коханою, дала змогу відчутти цінність цієї людини в його житті, яку він раніше не помічав, до поки не почав втрачати. Не розуміючи того, що ніхто не в змозі розлучити справжніх закоханих, серця яких, Бог поєднав єдиною мелодією Душі, він так і не знаходить нікого, хто б пішов на таке.
Вистава відображає страх людської втрати як власного життя, так і втрати коханої людини. Два одвічних відчуття страху поєднуються в одному слові самотності. Слово “самотність” як і в першому так і в другому варіанті звучить як невистачаючий елемент самого себе, що було показано пошуком еліксиру, який назавжди дасть змогу заволодіти іншим, адже втративши кохану людину, ти ніби втрачаєш самого себе, втративши життя, ти ніби втрачаєш самого себе. І ось коли він зрозумів, що не можливо втратити, те чим не володієш, адже Любов не володіє, а тільки віддає, тоді він вирішив віддати власне життя за ще одну годину її життя. Так само і не можливо втрати самого себе, адже ти є сам витвір Любові, як і було вказано на початку.
У виставі мінімум слів – максимум рухів, світла, звуків, реквізитів. За сценарієм актори розводили вогонь, розливали воду, лазили по драбині, ходили через вікна. Вражав також своєю мелодичністю музичний супровід акторської гри та овації глядачів, які ще довго виражали свою прихильність акторам, гучними оплесками.
Автор статті: Наталія Вітрикуш vk.com/id17741413
фото взято з порталу vidido.ua
0 коментарів