Історія депортації за часів радянської влади замовчувалася і була майже невідома широкій громадськості. 2013 року зусиллями кримських татар був знятий художній фільм «Хайтарма», в якому вперше масштабно, з історичною та документальною точністю був показаний процес депортації. І через сімдесять один рік ми схиляємо голову перед пам’яттю жертв депортації.
Якщо “погуглити” в Інтернеті, то можна знайти значення Шейх-Елі – ресторан, кафе, бар… Жодна сучасна карта не розкаже про древнє Шейх-Елі, поселення, загублене у часі. Під час вистави глядачі змогли побачити і народні звичаї, вбрання, танці, елементи обрядів, почути кримськотатарську мову.
Процес репатріації – повернення кримських татар на батьківщину – почався наприкінці 80-х і не закінчився досі.
У 1944 році кримські татари були депортовані з Криму за рішенням радянської влади.
Насильне переселення відбулася протягом неповних трьох діб, почавшись удосвіта 18 травня 1944 року і закінчилося вдень 20 травня.
З Криму депортували 238 500 людей – майже все кримськотатарське населення. НКВС залучив для цього понад 32 тисячі силовиків.
… Людей вантажними автомобілями відвозили до залізничних станцій. Звідти на схід відправили майже 70 ешелонів з наглухо зачиненими товарними вагонами, що були переповнені людьми.
Під час переїзду загинули близько 8 000 людей, більшість з яких – діти і літні люди. Найпоширеніші причини смерті – спрага і тиф…
Після виселення з півострова татар, а також греків, болгар і німців, у червні 1945 року Крим перестав бути автономною республікою і став областю у складі РРФСР.
На півострові провели і “топонімічні репресії” – більшість міст, сіл, гір і річок, які мали кримськотатарські, грецькі чи німецькі назви, отримали нові, російські імена.
Новим викликом для кримських татар стала анексія Криму Росією в березні 2014 року. Дехто з кримців під тиском переслідувань покинув півострів. Іншим російська влада заборонила в’їзд на півострів, серед них і лідерам киримлів Мустафі Джемілєву і Рефату Чубарову.
Вистава присвячена річниці депортації кримськотатарського народу.
Після вистави відбулося її обговорення.
Анатолій Томків, письменник, журналіст емоційно і схвильовано висловив свої перші враження про п’єсу, акторів, режисерський успіх, як і про успіх вистави в цілому.
Позбавити людей пам’яті не під силу найжорстокішим тоталітарним режимам. Історія і доля кримських татар, як і історія жителів країн Прибалтики, Західної України у ХХ столітті – підтвердження цієї істини.
Якщо “погуглити” в Інтернеті, то можна знайти значення Шейх-Елі – ресторан, кафе, бар… Жодна сучасна карта не розкаже про древнє Шейх-Елі, поселення, загублене у часі. Під час вистави глядачі змогли побачити і народні звичаї, вбрання, танці, елементи обрядів, почути кримськотатарську мову.
Процес репатріації – повернення кримських татар на батьківщину – почався наприкінці 80-х і не закінчився досі.
У 1944 році кримські татари були депортовані з Криму за рішенням радянської влади.
Насильне переселення відбулася протягом неповних трьох діб, почавшись удосвіта 18 травня 1944 року і закінчилося вдень 20 травня.
З Криму депортували 238 500 людей – майже все кримськотатарське населення. НКВС залучив для цього понад 32 тисячі силовиків.
… Людей вантажними автомобілями відвозили до залізничних станцій. Звідти на схід відправили майже 70 ешелонів з наглухо зачиненими товарними вагонами, що були переповнені людьми.
Під час переїзду загинули близько 8 000 людей, більшість з яких – діти і літні люди. Найпоширеніші причини смерті – спрага і тиф…
Після виселення з півострова татар, а також греків, болгар і німців, у червні 1945 року Крим перестав бути автономною республікою і став областю у складі РРФСР.
На півострові провели і “топонімічні репресії” – більшість міст, сіл, гір і річок, які мали кримськотатарські, грецькі чи німецькі назви, отримали нові, російські імена.
Новим викликом для кримських татар стала анексія Криму Росією в березні 2014 року. Дехто з кримців під тиском переслідувань покинув півострів. Іншим російська влада заборонила в’їзд на півострів, серед них і лідерам киримлів Мустафі Джемілєву і Рефату Чубарову.
Вистава присвячена річниці депортації кримськотатарського народу.
Після вистави відбулося її обговорення.
Анатолій Томків, письменник, журналіст емоційно і схвильовано висловив свої перші враження про п’єсу, акторів, режисерський успіх, як і про успіх вистави в цілому.
Позбавити людей пам’яті не під силу найжорстокішим тоталітарним режимам. Історія і доля кримських татар, як і історія жителів країн Прибалтики, Західної України у ХХ столітті – підтвердження цієї істини.
0 коментарів