Ця мокра хвилька лиже мені спину,
а в голові труба димить,
і за очами кит шалить,
і паливо ковтаю, наче слину…

Крізь водний простір гребуть мої винти,
кудись в далеку, далеку далечінь,
Кінець минулому, капут, Амінь,
розвязую свої старі бинти…

Дельфін підморгує хитрющим оком,
і на схід сонця підганяє,
так ніби інтриган щось знає,
боїться ляпнути це ненароком…

На правий борт сіла біла чайка,
на носі моїм п’яні капітани,
вже третю пляшку рому відкривали
як зліва відлетіла якась гайка)))

Маленький човник довго в мені спав,
гребе назустріч крізь зледенілі води,
пройде крізь горе і пригоди,
і в океан вже вийде Великий Пароплав…