йти собі

Якщо іти і дивитись в небо,
То можна забути, куди ти йдеш.
Хто ти насправді? Куди тобі треба
І кого мамою й татом звеш.

Забути, йти собі й посміхатись,
Допоки не капне дощ по лиці
Або раптово закохатись
У хлопця з ямочкою на щоці.

І можна пірнути під дощ з головою
І бігти на зустріч з ним стрімголов
Й гуляти під небом нога за ногою
Допоки не зникне зі світу любов.