Зима корону одягнула.
Морози владно в бій пішли.
В думках надія промайнула —
Наш літній спогад зберегти.
Так, тільки спогад миготливий,
Приємні зустрічі, думки…
Цей вогник у очах щасливий,
Мрії, ілюзії, казки…
Забути біль і всі образи.
Хвилини гніву і журби.
Забуть лихе і зле, одразу
З легкою посмішкою йти.
А інша буде так любити,
Як я, — дитина, не змогла.
Буде тобою тільки жити,
Смиренна, тиха і проста.
І хоч «Прощай» вуста сказали.
Клубок у горлі знов і знов…
Ім'я твоє не раз шептали
В примарній тиші молитов…
А щастя було зовсім близько…
І серце рвалось до життя.
Пробач мене. — Вклонюся низько.
І вже піду — без вороття…
0 коментарів