Я маю впасти і плавати у морі
Заручниця зеленого хвоста,
Я під водою ковтаю п'яні зорі
Хапаю за повіки дикого кита.

З морської піни тече холодна кров,
По водоростях, які сплітаються у вени,
Кохаюся з Посейдоном знову й знов,
На хвилях каламутних і зелених.

Бліде обличчя і трішечки змертвіле,
Густе волосся, спадаюче з плеча,
Таке бажане і духмяне тіло,
що німфи океану заздрячи кричать…

Такі шалені, чомусь гарячі очі,
Де сховані таїнства всіх морів,
Нехай вмирає той, хто їх не схоче
Бо навіть Посейдон вже ними захворів.

На скелях я ловлю спокуси миті,
Дитя із піни і не біда, що трохи голе,
Збираю в збанок краплі всі розлиті,
Що їх губило це божевільне море.

Розчісую волосся на рифах під водою,
Дивлюся в небо – блакить бездонна,
А я навік залишуся такою,
Русалка ніжна, коханка Посейдона……