за сусіднім столиком сидів танкіст
він лишив на чайові бойову гранату
можна було здогадатися
чому він в касці сидить
він прийшов згадати свого тата
він любив лобстера та креветки
спокійно поїв запив водою
настільки культурний
що не використовував серветки
вже за мить вони були залиті кров«ю
його штани та й він весь пропах димом
проте ніяк не хотів позбуватися запаху
він нагадував йому про його призначення
зазначав особливості сенсу життя
не терпів на цей сенс жодного замаху
якось з»явилась ідея замість звичайних зубів
вставити патрони 12 калібру
щоб мати змогу вправно рвати м«ясо
проте ніколи в окопах він не зустрів
хоч трохи схожу на нього Надю чи Віру
вже й забув користуватись столовим приладдям
хіба що ділив тіла на стейки
проте вправно орудував зубочисткою
вона нагадує дещо близьке
вона здається стрілами швидкістю
не звиклий до спокою стукав ногами
бо снаряди у вуха гукали ім»я Бога
і ніс був повний пороху-манни
тож тиша здавалася божевільнею
не давала почути звичне Осанна
а поки я розповідав це в прямому ефірі
благородні чайові спрацювали на славу
і з затишного закладу лишився куб
із дивним червоно-жовтим сплавом
чоловіків та жінок старих та дітей
0 коментарів