мости

набридло переходити мости
і я не про ті що довгі
через річку
або високі
через каньйони
під ними можна пройти
чи пропливти
я про ті мости
що будують кордони
між чорним і білим
між я і ти
мости
мости від язика до мізків
від привіт до дружби
і слухаючи диски
чи просто читаючи
Гійома Аполлінера
чи я всезнаючий
чи перебрав із небом
та я не про Мірабо
і не про Сену
щось схоже на мій міст
було у війну
здається він
називався «Пегас»
а може й називається
по наш час
щож бруклінський
великий
Патона примітивний
напевне
як не дивно
я побудую свій
невидимо м«який
і водночас
портативний
низький короткий
міст
щоб він не був
розлукою чи перепоною
через свою довжину
щоб з нього
ніхто не стрибав
через його висоту
краще
хай начіпляють замків
а ще краще
нехай
напророчать років
щоби міст мій
став місцем
здійснення мрій
під сонцем
чи під місяцем
вдень чи вночі
і я присвятю
того моста тобі
правда ще не знаю
навіть хто ти
чи як тебе звуть
та хай буде
ось миттю
роки пройдуть
і на цьому творінні
божевільного генія
ми стоятимемо
і триматимемось за руки
дивлячись вниз
і страшно не буде
бо міст невисокий
й Амазонка під ним
точно не тече
цей міст наш дім
що розростеться у місто
й хоч ти мовчазна
і я не балакучий
а історії
записуватимемо допізна
ти на диктофон
а я у свій
улюблений зошит
а коли хтось візьме
і повалить
наш міст (дім)
ми все рівно
лишимось в нім
в руїнах
сидітимемо за столом
читатимемо книги
питимемо каву
всі злодії діють
за принципом казки
про вовка й поросят
вони хоч й лукаві
але нерозумні
бо так й не догнали
що істина вся
у тому
що наш дім (міст)
це ми самі
а не набір
будматеріалів
що лишилися
після руйнації
тож єдине
що вони від нас
цим можуть забрати
це кухню і ванну
ну ще запаси
картоплі і гречки
а міст (дім)
все стоїть
як альтернатива
всім іншим
мостам
на ньому
тітка Анонім
і дядько Богдан
який постійно
гладить свій щрам
що навчив його
цінувати життя
перевернувшись
вниз головою
він отримав освіту
інженера і навчився
будувати мости (доми)
і ось його перше
та й останнє творіння
воно й не помирало
але перебуває
в воскресінні
для вічного
життя
бо цінною виявилася
його наука
коли з пані Смерть
якось привітався
за руку
навчився будувати
на совість
на якість
на вічність…