почаклуй ще трохи
заверши сюжет
ми мов скоморохи
тет-а-тет
звикли розважати
спраглих чинушів
а для свого свята
в нас не було слів
у своїх світах
ми загубили час
може все не так
чому тріпає нас
і ламає погляди
вроджені з дитинства
витирає спогади
батьківства й материнства
всунувши за грати
нашу хвору душу
це як рибу взяти
й витягти на сушу
дайте хоч перо
і жовтий шмат паперу
я не Шарль Перро
й бруднити атмосферу
блефом і неправдою
точно не збираюсь
всі страхають зрадою
думають покаюсь
у гріху великім
що самі зчинили
у проступку дикім
взяв мотузку й мило
і спалив
спалив зламавши табуретку
не курив не пив
я ночував в наметі
під відкритим небом
місце є для думки
і таємним темам
розв«язую руки