Обійми мене і нікуди не відпускай,
Я лише твоя, просто знай.
Мені так сильно бракує тебе,
За цей час ти став часткою мене.
В пам*яті спливають картини минулих днів,
Навколо іскри давно згаслих вогнів.
Шкода, що не повернути тих днів і ночей.
Мені так бракує твоїх бездомних очей.
Я дуже помилилась, відпустивши тебе,
Намагавшись забути, втратила себе.
І немає «нас», ні тебе, ні мене,
А біль все ніяк не мине.
Я все ще сама, а ти вже із нею,
Ти вже не назвеш мене «своєю».
Я буду десь поруч з тобою завжди,
І ти ніколи не знайдеш мої сліди.
Я не бачу іншого життя,
Ти мій сенс, моє буття,
Мені так бракує твоїх рук,
І це гірше пекельних мук.
Ти щасливий і це основне,
Твоє щастя для мене головне.
А я так і залишусь твоєю тінню,
І це рівносильно смертному падінню.
Я люблю тебе віддано і палко,
І мені себе зовсім не жалко.
Я люблю тебе і буду любити,
Ти надаєш мені сил жити.
Я чекатиму на тебе цілу вічність,
Але не в цьому вся трагічність.
Ти для мене все, що в мене є,
І все, чого немає…
0 коментарів