Усе минає

Минають дні, усе минає
Так хочеться кричати: " Зачекай, не поспішай!"
Твоїх обійм не полишати
і поринати знову у твій шарм.

Закохуватись по-новому,
чимдуж сильніш, до забуття
І уст твоїх гарячих знову
відчуть цілунки без кінця…

Нема цьому кінця і краю
Так хочеться продовжити цю мить,
Але минають дні, усе минає
Не встигну навіть я сказать не йди…

Та час біжить від нас невпинно,
Лишає біль, неспокій, гріх
Частіше од солодкого похмілля
Від щирих та нестримних почуттів.

Він раз у раз нам ятрить душі,
Щораз сильніш і без вагань
Не встигнем навіть в мить прощання
Палкого поцілунку на устах піймать…

Нема цьому кінця і краю
Так хочеться продовжити цю мить,
Але минають дні, усе минає
Не встигну навіть я сказать не йди…