В розбитому склі

насправді янголи
не в монастирі
не в церкві
реалії не ті
сумні
насправді янголи
в розбитому склі
в скалках поблискують
голодуючи
хворіючи
від болю

янголи у розбитому склі

янголи-то своєї душі палачі
ходять в плащі
коли холодно і дощі
ледь-ледь прохолодно
і холодно
холодно
холодно

янголи
з рук моря виливаючи
тікають від душі до душі

від єства до істоти
і зрештою до духа

я бачила янгола
що чайкам себе віддаючи
змушував врешті літати

і зовсім екзистенційно
він міг тебе (ще й)
про небо питати