Пів другої ночі — та я ще не сплю,
Голова сприймає лише всяку фігню,
Очі пусті, і думка сумна,
Що далі дорога тільки одна.
Крізь сон: як країну чудес і кошмарів
крізь ранок сумний… А далі… а далі
І день безпорядний, один із мільйону!
Таких ж безмістовних і сходів й заходів,
І взльотів, й падінь, невдач та посадок
Я знаю!
За ранком буде і ще один ранок!
Такий… що напевно буде і завтра
Такий, що буде і після, і після
Мільйони таких же… ідіть ви до біса!
Сьогодні це вчора?! Сьогодні це затвра?!
Заплутався… й година не варта
того, щоб про неї, і саме зараз,
ца цьому листку і саме в цей раз,
графіт руйнувався і слід залишався:
Ця мить- не варта ні кого із нас.

0 коментарів

Залишити коментар