Більшість людей живуть базовими приорітетами, котрі в них закладені суспільством споживання, вони елементарно не знають чого хочуть. Так в квадратному віконечку голови, практично кожного громадянина (не важливо, якої держави) червоною галочкою відмічено :" Вибір за свою долю зробив не я".
Безліч інститутів таких як релігія, політика, бізнес і навіть сім'я у всы часи накривало свідомысть масс величезною кришкою, закриваючою апетитних людей в каструлі, де вариться «чиясь» страва. Нещадні кухарі сиплять на них приправами. Найуспішніших куштують на смак з ложечки, подмухуючи і прицьмакуючи всмоктують в свої держ.порожнини залишаючи на своєму столовому приборі лише мокре місце від всієї цієї великої кухні. Кожна дитина знає куток де їй дозволено «все», бо вона сама так вирішила. Кожна дитина з часом помічає, що можна кивнути, але зробити по своєму інакше не бути щасливим.
Немає повісті сумнішої на світі, ніж повість про те як зникають діти. МІльярди пропавших з реальності дітей і жодної об'яви! Вони зникають в самому організмі. Дитину краде дорослішаючий розум, котрий працює на безликих правителів. В серці гасне світло і воно продовжує битись в темряві. Дитині більше не радісно, іграшками не погратись навпомацки. Вона починає шукати світло ззовні, летить на нього як метелик і її забирають… вишвирюють з дому.
Там, в повній темряві, в будинку де не горять вікна, капає рахунок за електроенергію. Жильця змушують платити. Платити своєю порожнечею, покором і відчаєм.Слабкі імпульси суму за світлом душі підживлюють турботливий розум, який забирає все собі, пояснюючи, що він залишився в будинку головним і розбереться, що робити. З часом він жиріє, стає владним і остаточно пропадає у власному танці байдужості до будинку, до центру. Він замикається в найменших кімнатах і намагається забити їх якомога більшою кількістю всього. Він ненавидить простір. Його обпікає порожнеча. Він забирає з собою якомога більше і під вагою мотлоху, який він постійно тягне ззовні ледве зачиняє себе на замки, залишаючи тебе наодинці з величезними просторами твоєї душі, в повній відсутності природного світла. Лише слабкі нічники і настільні лампи твоїх теплих, дитячих спогадів про те, як «тут» було легко, безтурботно, свіжо і просторо.
А зовні все відбувається. «Вулиця» постійно рухається і змінює обставини, погода, життя змінюється занадто часто, щоб щось прогнозувати. Зовні все здається похмурим, адже жилець давно не протирав вікна. Іноді він намагається відшукати поглядом бешкетника, що вискочив з дверей будинку фіг знає коли і куди. Але частіше за все, та практично постійно, жилець чекає листів, невідомо від кого, розраховуючи, що розгорнувши черговий конверт він знайде щось таке, що допоможе йому «повернутися».
Хто ви і в чому справа? Чому ви вибираєте те що вам пропонують зовні і навіть не намагаєтеся відповісти на сигнали свого внутрішнього джерела? Ваше серце кожен день прокидається і здійснює й ту саму дію, стрибає і стукає, аукає і просить, кличе і сподівається, що коли-небудь господар повернеться. Серце знає себе, серце зберігає силу. Воно не може вручити її, воно може лише передати силу дивлячись прямо в очі тому хто за нею прийшов. Але з кожним днем лабіринти стають заплутанішими і людині все важче і важче йти «до себе». Ігри повністю захоплюють пульсуючий організм.
Чому ви витрачаєте час і сили заради все більших сум грошей? Невже ви не помічаєте, що для того щоб відчути себе добре, включити внутрішнє світло і радіти своєму биттю серця, свого життя, потрібно зовсім трошки. Невже ви не бачите як збільшується розум, вимагає і генерує в своїй комірчині все нові й нові бажання. Вас підпорядкували собі! Ви самі і інші вас! Свобода ау!.. Індепендент рідкісний вид стану занесений в червону книгу ?!
Шкідливі звички, потреба в увазі, що постійно виникають бажання і плани, як їх реалізувати. Мізерно мало благих ідей і безліч хотіння і страждання про їх нездійсненність.
Навіщо нам дано перебування в цьому мізерному проміжку часу, на цій обмеженій твердій території?
Ми створюємо енергію. Простір. Все помирає. І щоб цей славний проект не збанкрутував, щоб сам принцип живого світла не погас ми зобов'язані витратити відведений нам час на вироблення енергії і випромінення. Нам на допомогу дано всі необхідні знання, технології, «Простір» постійно підкидає нам ідеї та натхнення. Ми нічого не вигадуємо самі, хіба що «як прогодувати своє м'ясо». Принцип простий. Стань щасливим, дозволь собі це, включи світло всередині, зроби те що посприяє цьому і завжди роби те від чого тобі стає добре. Почни світитися. Потім вигадай, як ділитися цим з іншими. Створюй те, що буде наповнювати інших світлом і дарувати їм можливість творити щось подібне самостійно. Почни цей процес! Шукайте. Помиляйтеся. Ідіть на світло. Будуйте сходи з темряви. Любіть темряву і вона буде в страху бігти від вас. Пошук. Не важливо, що подумають інші. Зійдіть з розуму і відчуйте безмежний простір.
Добре, добре… давайте знову звузимось до меж вашої особистості. Хто ви і що зараз відбувається у вас всередині?
0 коментарів