Серця

Серця
Сніг — як смішний лікар, ти- як моє щастя.
Я навіть уже не згадаю, скільки було біди.
Тільки троянди колючі серце скололи і душу.
Ніжно, але так надійно скажу тобі я не йди.
Вітер, як маків воїн, стебла на полі від квітів.
В сонці давно завмерли твоїх очей полюси.
Але мені бентежно, ти так не вмів радіти,
Зараз підносиш серце, що ж це таке поясни?
Я не холону, ні ще, я не ховаю обличчя
Душам морозним вранці я покажу шляхи.
Тільки ти ніжний-ніжний, серце моє здається
Хоче тікати знову в макові ті вечори.
Ой, ти такий хороший, сонцю моєму радий,
Знаєш я більше не зможу падати десь туди,
Завжди ти був так близько, завжди був біля мене
Але чому наше сонце не подає нам руки?