Я дуже вдячна всім, хто був! Дякую, Коферику! Це було не геть легко, але воно вартувало того!
Якась така тенденція: чим найбільше люблю займатись вимагає досить виснажливої праці. Але я це люблю. Люблю, що роблю. Роблю, що люблю :) Тепер я точно обрати не зможу, бо театр і одяг це моє. І як чудово, коли можна поєднувати!
Прем"єри — такі дивовижні штуки! Лише друга в житті, але вже стає традицією ейфорія наприкінці, море обіймів, усмішок та стільки приємних слів!
Мені хотілось спробувати себе художником по костюмам дуже давно. І коли ми приступили до постановки нової вистави, цей запал з'явився знов. Радості не було меж, коли мені дали добро на костюми :) Проте зараз дивлюсь на фото і трохи розчарована, в голові і навіть на ескізах було краще. Але коли ти ще й по той бік і треба діяти в заданих умовах, а в нас не класичний театр — часу на куліси нема, то десь на 4- впоралась.
Не хочу згадувати всі неприємні моменти під час підготовки, я досі як губка вбираю чужі негативні емоції, нерви, псіхі. Але це було теж хорошою школою, не зважаючи на непростий внутрішній стан наполегливо працювати над сценами, повторювати вдесяте, переробляти, запам'ятовувати нові нюанси під час останнього прогону… Це вперше стільки тексту. Пластичні вистави простіші у виконанні, а тут треба поєднувати, слідкувати за наповненням, відтворюючи його в пластиці, вимовляли все чітко, працювати знов над дикцією і пам'ятати який шматок тексту в якому місці :) Але коли справляєшся з новими завданнями, тоді зростаєш, можливо навіть професійно :) Коли я почула Катін сміх і дітей, зрозуміла, що все йде так :) І мабуть такі коментарі, як «Саме такого Лиса я й уавляв, коли читав» вказують на те, що ми все зробили як треба :) Мені сподобалось цього разу, це моя роль. Якщо першого разу перевтілення, якого так хотіла, щоб геть на мене не було схоже, то тут навпаки, все дуже близько, мені особисто близькі всі ті речі, які мовить Лис. І кожного разу нервів менше, приємний мандараж і все, який минає, коли включаєшся на сцені в гру. Я навіть могла спокійно дивитись на людей і це не вибивало.
Взагалі, як на мене, ролі дуже влучно розподілено! Олексій таки все чудово бачить і знає нас. Окрема подяка йому за те, що не зважаючи на наші вибрики та істерики, все ж згуртував нас і довів до пуття :) Хоч Юлі було не просто, але хто б ще так чудово істерив в образі Троянди, коханні всього життя Екзюпері! І хто б зміг краще за Іринку втілити так пластично Змію, з її внутрішнім стержнем і мудрістю! А Богданчик, цей золотоволосий світлячок наш, просто створений для ролі Маленького принца! Діти чудові в своїй безпосередності і щирості на сцені. Окремого захоплення заслуговує Ілля, на плечах якого вся вистава. Це було дійсно потужно!
Дуже вдячна глядачам! Всім хто не забув, знайшов час і прийшов підтримати нас. Сподіваюсь, що кожен отримав свою порцію того, за чим йшов :) І посмішки :)
А поки дякую Олі Звоздецькійза фото!
0 коментарів