Журналіст: Александра Агеева
Фотожурналіст: Антон S.T.R.E.L.O.K Бурачек
0:28
Чернівці провели нас плачучи. Увесь вечір і до самого від’їзду в місті йшов дощ. На жаль, ми не могли залишитись — на нас чекав Львів.
Пригоди почалися ще в купе потягу. Світло, яке горіло ще півночі, дало зрозуміти, що спати ми навряд чи будемо. Нам нічого не залишалося робити, окрім однієї речі: чай і печиво. З нами їхала 5 влада. Щоб не турбувати своїх сусідів-можновлаців розмовами про хімію, біологію та калатанням ложки в стакані, ми вийшли в прохід. О, це відчуття, коли усі тихенько сплять! Коридор наповнився простором. Ми змогли спокійно та аристократично попити чай та каву, доповнюючи усе це печивом “Добрий ранок”… І нехай це була лише 2 година ночі — головне, що печиво вже доброзичливо до нас ставилось.
Після “застілля” без столу було прийняте головне рішення — йти спати. Нас все ще турбувало світло, яке не згасало ні на мить. В голові промайнула думка: “Якийсь вічний вогонь… електричний”. Врятували навушники та наш улюблений гурт “Океан Ельзи”. Очі зрозуміли, що час врешті забути про світло і просто заснути, адже ранок повинен був початися у Львові.
Сон переривася зупинками на станціях, та це лише додвало відчуття того. що “Веселі, брате, часи настали. Ми наближаємось до мети”!
5:30
Солодке пробудження десь на Львівщині. Похмура погода все ще нас переслідувала, та дощ нас ще не наздогнав. Це значно покращило настрій. До найвищого рівня він підскочив тоді, коли до нашого купе підійшов провідник. Запитаєте: “А що такого в тому, що провідник завітав до вашого купе?”. Відповідь насправді одна — єдина: ми наживо побачили справжню комедію!
В головних ролях:
1. Провідник — жартівник.
2. Хлопчина, якому конче потрібно було вийти з потягу у Львові.
Далі — пряма мова:
— Коли мені вийти?
— А ти де хочеш вийти?
— У Львові.
— У Львові? Вже Львів. Можеш виходити хоч зараз.
Після цього хлопець просто пішов, й більше ми його не бачили.
Однією з веселих “проблем” стала жіночка-провідник. Наш жартівник запевнював нас, що у вагоні точно немає жінок. Єдиним варіантом було перевтілення “тата” у жінку. Аби впевнити нас у цьому, провідник покликав “татуся” та запитав у нього, чи “Ти був сьогодні по-жіночому?”. Купе підірвалось від сміху. Це було останньою точкою.
6:16
Вокзал і купа людей. В повітрі вже пахло “океанівським” концертом. Здавалось, що усі люди приїхали саме на виступ цього легендарного гурту. Та до концерту ще більше 12 годин.
Зайшовши в трамвай, ми не одразу зрозуміли, де ми: у Львові чи в Японії? Справа в тому, що третину трамвая “окупували” справжні японці. Вони розмовляли голосно й жваво, фотографували усе для Instagram та привітно посміхалися. Один з них навіть намагався вступити місце.
Разом з народом “країни вранішнього сонця” в трамваї їхав собака в солідному костюмчику. Напевно, він був голодним, адже намагався лизнути руку Антона. Він поставився до цього з розумінням, за що і отримав комплімент від власниці кудлатого чуда.
Тим часом за вікном проминали старезні будинки, сонні люди та мокрі дороги.
6:59
Ми дійшли до чудовго закладу — анти-кафе “CoMMuna”. Сюди прибули для того, аби порадувати вас новинами та попити чай.)
10:00
Нас наздогнав-таки дощ. Зайшли в привітне кафе ДаВінчі, попити гарячого чаю, щоб зігрітись від негоди. А також, звісно, скористались WiFi, щоб повідомити вам свіжі новинульки.
Надалі будемо розповідати вам про події в режимі он-лайн:
13:00
Побували на Флеш-мобі в підтримку ОЕ.
13:30
Святослав Вакарчук. Ексклюзивне інтерв'ю під час туру ЗЕМЛЯ (01.06.2013)
ведучі: Андрій Великикй та Влодко Лучишин *** ранкове шоу ВСЕ Й ОДРАЗУ *** радіо Львівська Хвиля *** 2013 р.
soundcloud.com/lvivwaveradio/01-06-2013
Автор відео: Андрій Великий
Перед концертом у Львові була провдена прес-коференція з гуртом «Океан Ельзи».
Журналістам пощастило побувати на прес-конференції з гуртом «Океан Ельзи», що була присвячена обговоренню альбому «Земля».
«Всього в альбомі дванадцять пісень, і всі вони різні. В кожній з них свої гени, хромосоми. Це не одна велика композиція, а дванадцять різних. Вони, можливо, об'єднані якоюсь ідеєю. Тут, скоріше, є просто щирість і простота, аніж якась конкретно одна емоція», — зазначає Святослав Вакарчук.
Критики вже встигли проаналізувати альбом та дати йому свою оцінку. Виявилось, що Святослав Вакарчук знайомий лише з двома відгуками на свій альбом: «Я читав лише 2 рецензії. Обидві були надіслані посиланнями в Твіттер. Одна була хорошою, друга — не дуже. Так завжди. Я ще не пам'ятаю жодного альбому, на який були б написані усі хороші рецензії. Найбільше негативних рецензій було написано на альбом „Суперсиметрія“. Та це не завадило альбому набути шаленої популярності.
Найбільше розмов крутилося навколо пісні „Незалежність“. Більшість вважає, що в цій пісні присутня політична тематика, та Святослав спростовує цю думку:» Пісні створюються для того, аби люди створювали свої образи та асоціації. Ніколи не міг подумати, що колись у 2004 десяток пісень «Океану Ельзи» розберуть на політичні цитати. Жодна з них не мала ніякого стосунку до політики. Так само й зараз: ти пишеш — люди по-своєму це сприймають".
Родзинкою альбому стала зміна учасників гурту: з бенду вибув Петро Чернявський? натомість в «Океан Ельзи» «влився» сербський гітарист Владіслав Опсеніца. Владіслав напрочуд швидко вивчив усі свої партії. Найлегше далися гітаристові пісні «Ти собі сама» та «Фіалки».
Та чи надовго затримається Владіслав Опсеніца в гурті?
«Я думаю, що на це питання даст відповідь наш спільний тур. Від імені всіх хлопців групи хотів би подякувати йому за те, що він погодився на цей сміливий експеримент. Нам сподобалось разом грати. Тур і час покажуть. Наразі ми вирішили, що ми зіграємо цей тур разом. Протягом турне ми зробимо всі висновки. Його попередній досвід був більш студійний. Владіславу потрібен час, аби зрозуміти, чи цей формат йому підходить», — говорить з надією Святослав.
Стадіонне турне розпочалося вже з оновленим складом гурту. Ці виступии стали для гурту «вітром змін» у довготривалій творчій діяльності. «Концерти з оркестром були для нас дуже цікавою ідеєю, та зараз хочеться саме такої форми виступу. Мені здається, що кожного разу хочеться чогось іншого. Концерт на стадіоні відрізняється іншим настроєм, іншою енегретикою. Тут важливо не те, що ти граєш, а те, як ти граєш. Наша енергія передається людям. Коли ж ти граєш з оркестром, то люди звертають увагу на деталі. Тут можна сховатися за музичним аранжуванням. Тут це неможливо, бо на стадіоні будь-яка фальш відчувається зразу. Тут в цьому сенсі більше відповідальності. Та, можливо, в чомусь такі виступи є легшими», — порівнює співак.
Також на прохання журналістів Святославу Вакарчуку довелося порівняти виступ в Чернівцях з виступами в інших містах та висловити свої сподівання щодо концерту у Львові: «Чернівці нас дуже добре приймали, нам усе дуже сподобалось, як, з рештою, і в Мукачево, Івано-Франківську, Рівному, Вінниці, Хмельницькому, Луцьку, Тернополі. Сподіваємось, у Львові буде більша аудиторія. Ми грали багато разів для великої кількості людей, але, мабуть, дуже рідко, або ніколи не грали для такої аудиторії, яка обіцяє бути у Львові. В нашій історії такого не було та чи було взагалі в історії української музики».
Пресс-Конференція. Океан Ельзи. Львів. 01.06.2013. Частина 1
Пресс-Конференція. Океан Ельзи. Львів. 01.06.2013. Частина 2
О.Е. на сцені!
Фотожурналіст: Антон S.T.R.E.L.O.K Бурачек
0:28
Чернівці провели нас плачучи. Увесь вечір і до самого від’їзду в місті йшов дощ. На жаль, ми не могли залишитись — на нас чекав Львів.
Пригоди почалися ще в купе потягу. Світло, яке горіло ще півночі, дало зрозуміти, що спати ми навряд чи будемо. Нам нічого не залишалося робити, окрім однієї речі: чай і печиво. З нами їхала 5 влада. Щоб не турбувати своїх сусідів-можновлаців розмовами про хімію, біологію та калатанням ложки в стакані, ми вийшли в прохід. О, це відчуття, коли усі тихенько сплять! Коридор наповнився простором. Ми змогли спокійно та аристократично попити чай та каву, доповнюючи усе це печивом “Добрий ранок”… І нехай це була лише 2 година ночі — головне, що печиво вже доброзичливо до нас ставилось.
Після “застілля” без столу було прийняте головне рішення — йти спати. Нас все ще турбувало світло, яке не згасало ні на мить. В голові промайнула думка: “Якийсь вічний вогонь… електричний”. Врятували навушники та наш улюблений гурт “Океан Ельзи”. Очі зрозуміли, що час врешті забути про світло і просто заснути, адже ранок повинен був початися у Львові.
Сон переривася зупинками на станціях, та це лише додвало відчуття того. що “Веселі, брате, часи настали. Ми наближаємось до мети”!
5:30
Солодке пробудження десь на Львівщині. Похмура погода все ще нас переслідувала, та дощ нас ще не наздогнав. Це значно покращило настрій. До найвищого рівня він підскочив тоді, коли до нашого купе підійшов провідник. Запитаєте: “А що такого в тому, що провідник завітав до вашого купе?”. Відповідь насправді одна — єдина: ми наживо побачили справжню комедію!
В головних ролях:
1. Провідник — жартівник.
2. Хлопчина, якому конче потрібно було вийти з потягу у Львові.
Далі — пряма мова:
— Коли мені вийти?
— А ти де хочеш вийти?
— У Львові.
— У Львові? Вже Львів. Можеш виходити хоч зараз.
Після цього хлопець просто пішов, й більше ми його не бачили.
Однією з веселих “проблем” стала жіночка-провідник. Наш жартівник запевнював нас, що у вагоні точно немає жінок. Єдиним варіантом було перевтілення “тата” у жінку. Аби впевнити нас у цьому, провідник покликав “татуся” та запитав у нього, чи “Ти був сьогодні по-жіночому?”. Купе підірвалось від сміху. Це було останньою точкою.
6:16
Вокзал і купа людей. В повітрі вже пахло “океанівським” концертом. Здавалось, що усі люди приїхали саме на виступ цього легендарного гурту. Та до концерту ще більше 12 годин.
Зайшовши в трамвай, ми не одразу зрозуміли, де ми: у Львові чи в Японії? Справа в тому, що третину трамвая “окупували” справжні японці. Вони розмовляли голосно й жваво, фотографували усе для Instagram та привітно посміхалися. Один з них навіть намагався вступити місце.
Разом з народом “країни вранішнього сонця” в трамваї їхав собака в солідному костюмчику. Напевно, він був голодним, адже намагався лизнути руку Антона. Він поставився до цього з розумінням, за що і отримав комплімент від власниці кудлатого чуда.
Тим часом за вікном проминали старезні будинки, сонні люди та мокрі дороги.
6:59
Ми дійшли до чудовго закладу — анти-кафе “CoMMuna”. Сюди прибули для того, аби порадувати вас новинами та попити чай.)
10:00
Нас наздогнав-таки дощ. Зайшли в привітне кафе ДаВінчі, попити гарячого чаю, щоб зігрітись від негоди. А також, звісно, скористались WiFi, щоб повідомити вам свіжі новинульки.
Надалі будемо розповідати вам про події в режимі он-лайн:
13:00
Побували на Флеш-мобі в підтримку ОЕ.
13:30
Святослав Вакарчук. Ексклюзивне інтерв'ю під час туру ЗЕМЛЯ (01.06.2013)
ведучі: Андрій Великикй та Влодко Лучишин *** ранкове шоу ВСЕ Й ОДРАЗУ *** радіо Львівська Хвиля *** 2013 р.
soundcloud.com/lvivwaveradio/01-06-2013
Автор відео: Андрій Великий
Перед концертом у Львові була провдена прес-коференція з гуртом «Океан Ельзи».
Журналістам пощастило побувати на прес-конференції з гуртом «Океан Ельзи», що була присвячена обговоренню альбому «Земля».
«Всього в альбомі дванадцять пісень, і всі вони різні. В кожній з них свої гени, хромосоми. Це не одна велика композиція, а дванадцять різних. Вони, можливо, об'єднані якоюсь ідеєю. Тут, скоріше, є просто щирість і простота, аніж якась конкретно одна емоція», — зазначає Святослав Вакарчук.
Критики вже встигли проаналізувати альбом та дати йому свою оцінку. Виявилось, що Святослав Вакарчук знайомий лише з двома відгуками на свій альбом: «Я читав лише 2 рецензії. Обидві були надіслані посиланнями в Твіттер. Одна була хорошою, друга — не дуже. Так завжди. Я ще не пам'ятаю жодного альбому, на який були б написані усі хороші рецензії. Найбільше негативних рецензій було написано на альбом „Суперсиметрія“. Та це не завадило альбому набути шаленої популярності.
Найбільше розмов крутилося навколо пісні „Незалежність“. Більшість вважає, що в цій пісні присутня політична тематика, та Святослав спростовує цю думку:» Пісні створюються для того, аби люди створювали свої образи та асоціації. Ніколи не міг подумати, що колись у 2004 десяток пісень «Океану Ельзи» розберуть на політичні цитати. Жодна з них не мала ніякого стосунку до політики. Так само й зараз: ти пишеш — люди по-своєму це сприймають".
Родзинкою альбому стала зміна учасників гурту: з бенду вибув Петро Чернявський? натомість в «Океан Ельзи» «влився» сербський гітарист Владіслав Опсеніца. Владіслав напрочуд швидко вивчив усі свої партії. Найлегше далися гітаристові пісні «Ти собі сама» та «Фіалки».
Та чи надовго затримається Владіслав Опсеніца в гурті?
«Я думаю, що на це питання даст відповідь наш спільний тур. Від імені всіх хлопців групи хотів би подякувати йому за те, що він погодився на цей сміливий експеримент. Нам сподобалось разом грати. Тур і час покажуть. Наразі ми вирішили, що ми зіграємо цей тур разом. Протягом турне ми зробимо всі висновки. Його попередній досвід був більш студійний. Владіславу потрібен час, аби зрозуміти, чи цей формат йому підходить», — говорить з надією Святослав.
Стадіонне турне розпочалося вже з оновленим складом гурту. Ці виступии стали для гурту «вітром змін» у довготривалій творчій діяльності. «Концерти з оркестром були для нас дуже цікавою ідеєю, та зараз хочеться саме такої форми виступу. Мені здається, що кожного разу хочеться чогось іншого. Концерт на стадіоні відрізняється іншим настроєм, іншою енегретикою. Тут важливо не те, що ти граєш, а те, як ти граєш. Наша енергія передається людям. Коли ж ти граєш з оркестром, то люди звертають увагу на деталі. Тут можна сховатися за музичним аранжуванням. Тут це неможливо, бо на стадіоні будь-яка фальш відчувається зразу. Тут в цьому сенсі більше відповідальності. Та, можливо, в чомусь такі виступи є легшими», — порівнює співак.
Також на прохання журналістів Святославу Вакарчуку довелося порівняти виступ в Чернівцях з виступами в інших містах та висловити свої сподівання щодо концерту у Львові: «Чернівці нас дуже добре приймали, нам усе дуже сподобалось, як, з рештою, і в Мукачево, Івано-Франківську, Рівному, Вінниці, Хмельницькому, Луцьку, Тернополі. Сподіваємось, у Львові буде більша аудиторія. Ми грали багато разів для великої кількості людей, але, мабуть, дуже рідко, або ніколи не грали для такої аудиторії, яка обіцяє бути у Львові. В нашій історії такого не було та чи було взагалі в історії української музики».
Пресс-Конференція. Океан Ельзи. Львів. 01.06.2013. Частина 1
Пресс-Конференція. Океан Ельзи. Львів. 01.06.2013. Частина 2
О.Е. на сцені!
2 коментарі