Ідея розпису стін прийшла до мене класичним шляхом — спонтанно і без особливого ентузіазму. Просто на пропозицію прикрасити одну з них задала собі запитання " А чому б і ні?". Тому, взяла на поміч подругу — і разом за тиждень створили таку собі картину приблизно 3 х 2 м.
Наступний етап освоювала вже самотужки, щодня відчуваючи себе то таджицьким гастарбайтером, то Мікеланджелом чи Рафаелем під час розпису стель капелли, адже працювати завжди доводилось на висоті, ламаючи під собою різноманітний шкільний брухт і лякаючи технічок, котрі щоденно фарбували панелі в"їдливим лаком і дивувалися, як я там, нагорі, ще не задихнулася чи не стала токсикоманкою:)
title=«legusova 2012» alt=«legusova 2012» />
3 коментарі
именно таким и должен быть детский садик: ярким и веселым!
гарно!
тут замість покарання навпаки по голівці гладять і цукерками годують під час роботи))
дякую)