Багато різної музики чули Чернівці: і рок, і реп, і хіп-хоп. Та з’явились люди, які познайомили буковинців із ще одним напрямом в музиці під назвою “trap”.
“Trap” – це злиття EDM та світу хіп-хопу. Перше відголосся цього жанру зародилось в південній частині Америки. Люди з гетто виживали там завдяки сутичкам та продажу наркотиків. Звідти важко вибратись. Саме тому ця музика отримала таку назву, що в перекладі означає «діра, пастка, яма».
Одним з яскравих представників у Чернівцях такого жанру є Владислав Бабюк, більш відомий як Brais Larkin. Він погодився розповісти нашій журналістці про свій шлях до цього жанру.
— Владиславе, як ти власне познайомився зі сферою музики?
Пам’ятаю, у мене був магнітофон на касетах,і я практично завжди слухав музику. Ми із сестрою регулярно поповнювали свою бібліотеку новими касетами. Впродовж кількох років ми з нею слухали гурт «Enigma». Ще тоді я помітив, що мені подобається така музика, але хотілося в ній щось змінити.
— Що ж стало поштовхом до того, щоб ти почав писати музику?
Приблизно в 13 років сестра взяла мене на вечірку. Для мене вона була першою і, в певному сенсі, вирішальною. Я був у захваті від почутого. Я хотів творити таку ж музику. І згодом я познайомився з хлопцем, який розповів, де можна навчитись писати такі треки. Усе починалось з простого “chill-out”, згодом перейшло в “atmospheric dubstep”. Наразі працюю в напрямку “trap”.
— Чому Brais Larkin?
До 2011 року я працював під псеводнімом DjChekster. Та згодом я зрозумів, що потрібно все змінювати. Почав я з псевдоніма.
Brais Larkin – це агент ЦРУ з серіалу “Чак”. Мені просто сподобалось ім’я, тому зараз я працюю саме під таким псевдонімом.
— Зазвичай хлопці у такому віці роблять усе з певною метою: чи щоб «закадрити» дівчину, чи щоб стати більш популярним серед однолітків. Яку ж мету переслідував ти?
В 15 років я вирішив, що мені не подобається музика, яку я знаходжу в Інтернеті і що потрібно писати самому. Перші спроби були провальними, але згодом все налагодилось. Я відчуваю, що я там, де я маю бути.
Напевно, в той час про дівчат я навіть і не думав (сміється). Створення треків – це заняття, яке просто мене цікавило. Це та справа, в якій я хотів досягти результатів.
– До речі, щодо результатів. Який трек вважаєш найбільш успішним?
Найбільш вдалим я вважаю трек під назвою «Feel», який ми записали разом з FullCasualта співачкою Kooka. Записувався він якось спонтанно. До мене тоді прийшло натхнення. Я хотів передати почуття, які в мене викликала дівчина. Я хотів приверенути її увагу. Це було, напевно, вперше і востаннє.
Трек вийшов на лейблі у Великій Британії восени 2012 року. Для мене це було успіхом, адже мені тоді було лише 17 років.
— Як вважаєш, хобі має залишатись захопленням чи, якщо є можливість, має бути оплачуваним?
Мій батько завжди казав, що жити треба цікаво. Я з ним погоджуюсь, адже це круто, коли справа, яка тобі подобається, приносить гроші. До всього потрібно підходити креативно і, напевно, моментами навіть з наївними, божевільними ідеями. Це робить життя яскравішим!
— Чи плануєш ти розвиватись і далі в тому напрямку, в якому наразі працюєш?
Зараз, якщо можна так сказати, у мене підйом. Я можу робити те, чого буквально місяців 6 тому навіть не розумів.
Наразі працюю над якістю і звучанням. Треба дуже довго тренуватись. Напевно, через це я поки нічого не випускаю. Всі проекти далі мого комп'ютера не виходять. Хоча скоро має вийти два крутих біти: один з них в стилі хіп-хоп, а другий – в стилі треп. Це наша спільна робота з молодим продюсером з Росії.
Загалом мене можна почути на вечірках, які влаштовують моъ колеги. Привідкрию завісу і скажу, що на чернівчан чекає нова крута вечірка! Саме там можна буде почути і мене.
— Що побажаєш тим, хто лише почав писати музику?
Хочу сказати, що у житті потрібно робити те, що насамперед подобається тобі, те, до чого лежить душа, а не те, до чого тягнуться маси. Якщо дотримуватись цього «гасла», то з часом до тебе неодмінно прийде успіх!
Журналіст: Олександра АГЄЄВА
“Trap” – це злиття EDM та світу хіп-хопу. Перше відголосся цього жанру зародилось в південній частині Америки. Люди з гетто виживали там завдяки сутичкам та продажу наркотиків. Звідти важко вибратись. Саме тому ця музика отримала таку назву, що в перекладі означає «діра, пастка, яма».
Одним з яскравих представників у Чернівцях такого жанру є Владислав Бабюк, більш відомий як Brais Larkin. Він погодився розповісти нашій журналістці про свій шлях до цього жанру.
— Владиславе, як ти власне познайомився зі сферою музики?
Пам’ятаю, у мене був магнітофон на касетах,і я практично завжди слухав музику. Ми із сестрою регулярно поповнювали свою бібліотеку новими касетами. Впродовж кількох років ми з нею слухали гурт «Enigma». Ще тоді я помітив, що мені подобається така музика, але хотілося в ній щось змінити.
— Що ж стало поштовхом до того, щоб ти почав писати музику?
Приблизно в 13 років сестра взяла мене на вечірку. Для мене вона була першою і, в певному сенсі, вирішальною. Я був у захваті від почутого. Я хотів творити таку ж музику. І згодом я познайомився з хлопцем, який розповів, де можна навчитись писати такі треки. Усе починалось з простого “chill-out”, згодом перейшло в “atmospheric dubstep”. Наразі працюю в напрямку “trap”.
— Чому Brais Larkin?
До 2011 року я працював під псеводнімом DjChekster. Та згодом я зрозумів, що потрібно все змінювати. Почав я з псевдоніма.
Brais Larkin – це агент ЦРУ з серіалу “Чак”. Мені просто сподобалось ім’я, тому зараз я працюю саме під таким псевдонімом.
— Зазвичай хлопці у такому віці роблять усе з певною метою: чи щоб «закадрити» дівчину, чи щоб стати більш популярним серед однолітків. Яку ж мету переслідував ти?
В 15 років я вирішив, що мені не подобається музика, яку я знаходжу в Інтернеті і що потрібно писати самому. Перші спроби були провальними, але згодом все налагодилось. Я відчуваю, що я там, де я маю бути.
Напевно, в той час про дівчат я навіть і не думав (сміється). Створення треків – це заняття, яке просто мене цікавило. Це та справа, в якій я хотів досягти результатів.
– До речі, щодо результатів. Який трек вважаєш найбільш успішним?
Найбільш вдалим я вважаю трек під назвою «Feel», який ми записали разом з FullCasualта співачкою Kooka. Записувався він якось спонтанно. До мене тоді прийшло натхнення. Я хотів передати почуття, які в мене викликала дівчина. Я хотів приверенути її увагу. Це було, напевно, вперше і востаннє.
Трек вийшов на лейблі у Великій Британії восени 2012 року. Для мене це було успіхом, адже мені тоді було лише 17 років.
— Як вважаєш, хобі має залишатись захопленням чи, якщо є можливість, має бути оплачуваним?
Мій батько завжди казав, що жити треба цікаво. Я з ним погоджуюсь, адже це круто, коли справа, яка тобі подобається, приносить гроші. До всього потрібно підходити креативно і, напевно, моментами навіть з наївними, божевільними ідеями. Це робить життя яскравішим!
— Чи плануєш ти розвиватись і далі в тому напрямку, в якому наразі працюєш?
Зараз, якщо можна так сказати, у мене підйом. Я можу робити те, чого буквально місяців 6 тому навіть не розумів.
Наразі працюю над якістю і звучанням. Треба дуже довго тренуватись. Напевно, через це я поки нічого не випускаю. Всі проекти далі мого комп'ютера не виходять. Хоча скоро має вийти два крутих біти: один з них в стилі хіп-хоп, а другий – в стилі треп. Це наша спільна робота з молодим продюсером з Росії.
Загалом мене можна почути на вечірках, які влаштовують моъ колеги. Привідкрию завісу і скажу, що на чернівчан чекає нова крута вечірка! Саме там можна буде почути і мене.
— Що побажаєш тим, хто лише почав писати музику?
Хочу сказати, що у житті потрібно робити те, що насамперед подобається тобі, те, до чого лежить душа, а не те, до чого тягнуться маси. Якщо дотримуватись цього «гасла», то з часом до тебе неодмінно прийде успіх!
Журналіст: Олександра АГЄЄВА
0 коментарів