Якщо стукати — я знаю, що відчинять
і якщо холодно, то обов*язково тебе зігріють.
якщо попросити, то допожуть будь-коли,
бо це ті люди, які люблять і готові це нести:

не зрадять, не залишуть серед ночі,
не вдарять словом і не збрешуть прямо в очі.
не забудуть через місяць чи може два —
їхня любов не така як твоя.

якщо ти бачиш, що стояти важко,
якщо ти розумієш, що іти — болить —
згадай, що стукаючи раптом
тобі відчинять і не покинуть через мить:

не через мить, не через слова чи зради,
не через образи і жахливі вчинки —
вони з тобою були завжди,
не тільки вночі, лежачи у будинку.

коли пече, коли душа болить чи серце,
коли не можеш все тримати у собі —
постукай — і відчинять легко
найкращі і найдобріші люди на Землі.

але ж не ти, з красиивими очима
і не вона у підкочених штанах —
ваша любов була як ніжна бавовняна кофтина,
яка зразу ж пожовтіла від світла її великих і дорогих прикрас.

якщо обернешся і нема дороги,
якщо заплуталось твоє життя в нитках —
постукай і примчить та допомога
із ножницями в старих і зморщених руках.

завжди була, завжди допомагала.
коли ти падала — вона завжди підіймала.
коли стояти не могла,
коли буквально помира — вона була.
і є вона.
роки не ті, але ж вона.
змарніла, постаріла, але все -таки твоя.

коли ти відчуваєш, що дихати не в силі,
коли життя не миле і смерть тобі близька —
постукай, щоб тебе пробачили твої милі
за всі образи і пусті слова.

пробачили, щоб не важко було помирати.
не важко прожити до кінця.
душа — вона багато варта
і варта після смерті не менше, ніж була.

ти стукай. часто, у будь-яку хвилину.
не тільки, коли тобі погано,
але й тоді, коли щаслива й не сумна,
бо ж це життя і коли ти чи в яку годину закриєш двері назавжди -не знає він і не знаю я.

живи допоки молода,
допоки кров твоя — свіжа,
допоки щоки червоніють,
допоки ноги ще йти вміють.

не залишай на завтра ці хвилини,
не залишай несказані слова,
не залишай на завтра це життя.
не встигнеш.
ніколи ж не встигала.
помреш, а зробила мало.
досить мало.