Ми ніколи не будемо разом: ти не хочеш чи не можеш мене зрозуміти, а це те ж саме, що придбати книгу на іноземній мові – гарну таку книжечку, в шикарній, кольоровій та твердій обкладинці. Дивитися, хвалитися, милуватися нею, а потім покласти на полицю і не знати що з нею робити: бо ти її не розумієш… Звичайно, можеш взятися за вивчення нової мови, але чи вивчиш? Та й чи дійсно ця книга тобі потрібна?

Ми різні… Ми різні на стільки, що це мене бісить. Бісить, бісить, так бісить: твоя зім’ята сорочка; дурнуваті дитячі жарти; твій конспект, написаний різними ручками; що лізеш цілуватися при людях; не виділяєш звертання комами і, чорт(!), чорт(!), ти пишеш моє ім’я з маленької букви!

Ти не любиш чай і ніяк не зрозумієш, яке це розчарування — ковтнути із чашки, забувши додати цукру!

Тобі все рівно, що тягти до рота, а я ж відчую, що у цьому кексі забагато яєчних білків.

Ти не любиш квіти. О Боже, ти не любиш квіти! Ти не відчуєш на весні, що то квітне саме яблуня, а не абрикос, не алича і не вишня! Ти не знаєш різниці між відтінками синього: а ця блузка саме кольору мускарі, а не барвінку! І ці парфуми не такі: бо хочу я не з запахом троянди, а з запахом шипшини! Ти не відчуєш трепету й гордості як я, побачивши розквітлу лілію в саду! Не замилуєшся отим малесеньким листочком конюшини! І в тебе, аж ніяк, не запаморочиться голова, доторкнувшись на мить губами до моїх улюблених хризантем…

Ти пишеш мені ванільні дурниці перед сном, в той час, коли я думаю про Лігу Чемпіонів!

Ти не віриш в надприродне, прикмети чи забобони, а я щоразу сумую цифри в талончиках, гадаю на картах і бачу віщі сни.

І ти не вмієш обійняти мене так, щоб млість вином проходила по жилах. І поцілунок не такий, щоб світ навколо зупинився. Ні поглядом, ні жестом, ні подумки, ні пошепки, ні криком – ніяк, ніяк не зможеш мені сказати „ти моя” – і не підкосяться мені від цього ноги, і не дрижатимуть від адреналіну руки, і не горітимуть засоромлені щоки, і не відповім тим самим я…

Для тебе я буду завжди отією незрозумілою іноземною книгою, а ти, до речі, ще й читати не любиш…