безлогічнийвірш

люблю коли падає зірка
із рідка
у колиску твоїх сновидінь
як тінь
люблю коли вогко й запахне дощем
зберем
і з парасольок збудуємо дім
утім
змокнути навіть приємно
якщо взаємно
люблю коли промінь торкається твого волосся
здалося
ти був у зеніті планетних систем
втечем
ми десь у безвимір моїх теорем
там де зірки і дощі і вітри
там де не те все
де я і де ти
там де безлогіка цього вірша
має великий сенс для плаща :)

.