Ще одне пригадалось! Дуже шкода сестру Софії. Нещасна дівчина зазнавала насмішок не лише від чужих людей, а й від власної жорстокї сестри. Але за доброту дівчини вона все ж отримала справжнє кохання з художником) Це гарно)

Чудова вистава! Актори — неперевершені! Особливо другорядні потішили) Єдине, що принесло розчарування — постать Софії Потоцької. Мова йде не про акторку (вона добре зіграла), а про саму Софію, як постать історичну. Чомусь уявлялась прекрасна нещасна Роксолана, яка покохала графа, а він їй був готовий небо прихилити! А так… Знаючи, що ти красива роздавати свою красу на ліво і на право — гидко. Жінка втрачає свою загадковість.

Ірина Житарюк — унікальна особистість! Не побоюсь цього слова «геній» своєї справи! Справді, відколи знайома з нею, переконуюсь у цьому і не перестаю дивуватись витривалості, терпінню і величезній душі, частинку якої вона вкладає у кожен свій витвір! Гідна уваги і поваги!

гарно так! ти молодець)

нічого страшного))) дякую)

за душу бере простими словами

навіює сум…

Ніколи б не подумала, що це фото! Виглядає як картина! Гарно! Дуже навіть)