До подруги
А на небі хтось фарби розлив,
а пензлики позабирав.
Молоде серце ти їй розбив,
Дівчині, яку не кохав.
В небі сонце світить яскраво,
а в душі в неї холод і тьма.
Хоч прожила вона дуже...
Той, хто буде любити її.
Їй всього лише потрібен той, хто буде любити її. Ще недавно вона була впевнена, що любовні ігри не для неї. А тепер вона сидить, дивиться у вікно і розуміє, що стомилась від одноразових...
Все не те, все не так...
Хммм… все було як завжди… життя минало… все наче б то було гаразд… навіть краще, ніж зазвичай… але ж ні… Вона не вміє так…
що ж сталось з Нею? а біс Її знає… мб це все через нову людину в Її...