люди, яких ми знаємо
обличчя, які пішли
історії наші вкрадені
невідомо коли і ким
спогади наші крутяться
вітром сторіч німих
саме важливе губиться
а циклічність — це й є наш...
коли ми навчимося слухати
і чути не лише себе?
здається ми «вміємо» думати
але так дратують лапки
на сторінці ховається оповідь
у розмові ховається суть
збагнути не лише...
ця стара motorola видає ще ритмічний дзвінок
перші кроки і перші думки поруч тебе
завтра знову буде наш урок
але вже не шкільний
а трагічний і пожиттєвий
ми втрачаємо час!
і зв'язки...
промовляй
промовляй наскрізним дощем
омивай не тільки одежу
коли серце — важкий його щем
непідзвітне щоденним проблемам
промовляй коли поруч немає нікого
у свідомості й досі шумлять...
я більше не хочу неясностей
що завжди спричинені сумнівом
я більше не хочу контрастності
якщо вона стверджує дурнів
я більше не хочу сміливості
якщо через неї все втратиться
я більше...