промовляй
промовляй наскрізним дощем
омивай не тільки одежу
коли серце — важкий його щем
непідзвітне щоденним проблемам
промовляй коли поруч немає нікого
у свідомості й досі шумлять ці слова
промовляй щоб відчути складність дороги
і збагнути де те що цінніше за нас
промовляй у моєму безсонні нічному
хай тебе бережуть небеса і святі
цей колапс наших справ наших сутичок й втоми
це лише безстроковий туманний провал
я тебе віднайду десь у серці своєму
це нестримне бажання згадати усе
я тобі не скажу більше точно нічого
але буду боліти про тебе щодня
промовляй в силі вітру сьогодні
у його вільних пошуках свого житла
відчинити вікно і впустити цей холод
хай в німій пустоті зникнуть навіть слова
вберегти кожен спогад
зберегти кожну зустріч
вберегти нашу радість
зберегти нашу сутність
вберегти твої очі кожен порух зіниці
наче світло від тебе іще й досі іскриться
як нікчемно існуємо
як ми часто втрачаємо
може трішки шкодуємо
може й часу не маємо
довіряєм інстинктам
губим ціль координати
і втрачаєм основу
і втікаєм до хати
а сьогодні кінець листопада
в нас велика подія в країні
хтось свідомо обрав ці майдани
а хтось знову в стандартній бездії
ця подія як порух боротись
чіткий вибір програми на тиждень
як шкода що клітини кісткового мозку
не бул`и теж такі непохитні
промовляй до мене весь час
я промовлю до тебе в молитві
вічна пам'ять тобі дорога
і спочинок знайди на тім світі
[з присвятою моїй вічній подрузі;
25 листопада 2013 рік]
промовляй наскрізним дощем
омивай не тільки одежу
коли серце — важкий його щем
непідзвітне щоденним проблемам
промовляй коли поруч немає нікого
у свідомості й досі шумлять ці слова
промовляй щоб відчути складність дороги
і збагнути де те що цінніше за нас
промовляй у моєму безсонні нічному
хай тебе бережуть небеса і святі
цей колапс наших справ наших сутичок й втоми
це лише безстроковий туманний провал
я тебе віднайду десь у серці своєму
це нестримне бажання згадати усе
я тобі не скажу більше точно нічого
але буду боліти про тебе щодня
промовляй в силі вітру сьогодні
у його вільних пошуках свого житла
відчинити вікно і впустити цей холод
хай в німій пустоті зникнуть навіть слова
вберегти кожен спогад
зберегти кожну зустріч
вберегти нашу радість
зберегти нашу сутність
вберегти твої очі кожен порух зіниці
наче світло від тебе іще й досі іскриться
як нікчемно існуємо
як ми часто втрачаємо
може трішки шкодуємо
може й часу не маємо
довіряєм інстинктам
губим ціль координати
і втрачаєм основу
і втікаєм до хати
а сьогодні кінець листопада
в нас велика подія в країні
хтось свідомо обрав ці майдани
а хтось знову в стандартній бездії
ця подія як порух боротись
чіткий вибір програми на тиждень
як шкода що клітини кісткового мозку
не бул`и теж такі непохитні
промовляй до мене весь час
я промовлю до тебе в молитві
вічна пам'ять тобі дорога
і спочинок знайди на тім світі
[з присвятою моїй вічній подрузі;
25 листопада 2013 рік]
0 коментарів