Корабель

корабель твій корабель
він сьогодні прийшов так невчасно

звук води що манить до скель
і мелодії втрачених вальсів

зфантазуй намалюй збережи
не зламай не зітри не розрізуй

ця есенція зі смаком весни
ти мене так раптово відвідав

я ще тут тут ще берег й пісок
тут ще люди будують фортеці

бачиш напис із вчорашніх розмов
на підлозі в долонях і в серці?

твій маршрут є повний пригод
змінні кордони твоїх переміщень

із амбітних дощок і колод
ця корма і корпус і днище

довгий шлях у просторі висот
боротьба і екстрим ураганів

напророчено тобі між зірок
і закріплено у всесвітньому храмі

наші ж істини й сила думок
в колотнечі штампів і шрамів

ми ще й досі тут де пісок
ми ще й досі віримо в марення

і фортеці звелися високі
і вітри стихають до вечора

та змиваються наші шляхи
та втрачаються наші означення

будувати фундаменти зводити дах
десь у кресленнях в цілях в конспектах

та життя постійно ламає той план
без пояснення в білих конвертах

в чому ж суть? де зневіру втопити?
і як?
як поцілити у свої кордони?

десь незримо нечутно існує маяк
в замальовках існують закони

де мелодії вітру вітрил і води
нам покажуть що варто змінити

хоч і вальс цей дзвінкий відносить у даль
хоч і замок крихкий та розбитий

ми втрачаємо щось щоб збагнути буття
і вчергове піднятися й жити

корабель мій корабель
ти сьогодні прийшов так помітно
пролистати життя
щоб побачити те що нікому крім тебе
не видно