Ніч і ти

срібляста алея невимитих вулиць
сьогодні тобі залишатися тут

незримо тривало й глибинно-відчутно
ти ловиш в тенета серце моє
не знаю непевна не можу спинитись
колись десь вже чули такі ми рядки
так хочу поринути у світло обличчя
у містику погляду
у темінь зіниць

все є підсвідомо і нам невідоме
питання лишаються довго самі
у пошуках відповідей йдемо дорогою
та завжди приходять вони лиш в кінці

можливо ми всі є для щастя для когось?
можливо для нас десь відводиться щастя своє?
незнані нікому незнане нікому
щось міститься в тій поночі прийдешній зорі
щось містить наш погляд в хвилини чекання
коли віднаходить ті теплі і схожі світи
коли доторкається похапцем й тонко
до світлого неба усміхнених вій

ми йдемо світами у пошуках щастя
ми йдемо щоденно у пошуках нас
таких витривалих таких непідвласних
так міцно захованих у книгу чуття

збагнути й відчути
згадати розмову
відняти константи про сутність і сенс

бо часом потрібно ризикувати
уміти стрибати і не втрачати
найглибші моменти найліпші моменти
що в сутності й творять весь присмак
життя