Колір твоїх крил

давай розфарбуємо ось цю Chanel.
вона ж не Chanel – всього лиш підробка.
давай замаскуємо «модну» панель,
і десь заллємо фабричну бездонність.

давай розфарбуємо «нещастя» кота,
адже чорних котів помічаєм багато.
а ось кольорових – таких, зокрема,
не бачив ніхто. так зробимо ж свято!

давай надамо йому відтінок добра,
а разом із тим – відтінок надії,
що завтра удень, перехожих нога
не вдарить по звичці, а натомість – зігріє.

давай розфарбуємо безвихідь цих стін.
давай заберемо з будинку всю сірість.
а ти пам’ятаєш колір тих крил?
початок дистанцій; відверті слова,
їх сповільнену силу?

фантазії перших розмитих малюнків,
ми бачили світ у інших тонах.
можливо, ті лінії були й криві –
та все ж незабутні.
можливо, ті знаки й були непомітні,
проте їм властива душі простота.

до біса усе! до біса цей біль,
і всі ці безликі дорослі формати!
ви дайте нам пензлики, фарби,
й не крадіть наших сил.
ми хочемо бачити колір,
хай навіть і крізь ці пропіарені ґрати.