Формула включень-виключень

пробач, за слова, що магнітом припали до серця
пробач, за слова, що навічно зі мною зостались
пробач, що жива світлом твоїм щоденним
пробач, що слабка, бути з тобою відвертою

бо нашу мозаїку складали курйозні невротики,
бо наші слова малювали прозорим чорнилом
бо наш океан породжений небом і дотиком
бо наш материк позначений невидимим контуром

отож, я говорю до тебе серцем і тишею
отож, відчуваю всі вдихи твої й видихи
отож, я благаю мудрості, щоб у поспіху тебе не нищити
отож, я благаю ризику, щоб не думати, а просто стати ближчою

а ти залишайся таким ж легким у радощах
а ти залишайся таким ж стійким у позиціях
а ти не впадай у кимось породжені крайнощі
а ти пам'ятай у що вірував на першій й кінцевій станціях

пробач, що взаємна дотичність інколи немає визначень
пробач, що у цьому світі ми завжди є в чомусь винними
пробач, що наші планети не змінюють орбітальних вигинів
пробач, що наша реальність — парадокс включень та виключень