з цього моменту фіксується правда

здається, суцільні деталі…
нічого складного, ніяких обмежень
це просто приходить
ти просто звикаєш

без жодної логіки, без зайвої репліки
немає прогнозів, спланованих графіків
це просто емоція
ти просто у ній розчиняєшся

(не) створює образів
(не) бавиться маренням
гукає до себе
й притягує пошепки

ти просто приходиш
я просто звикаю
в годинах перетинів
– симетрія дотиків

втрачають(ся) значення, блокуються сумніви
хронічні відрядження душі у минуле
зникають і губляться
стають незнайомими
бо сенс тут і зараз
і він не в розмовах

***

здається, суцільні деталі…
у космосі всіх невідомих сегментів
бо зараз я тут, і я не питаю
що було колись, що чекає нас завтра
і все забувається, губиться в просторі
від слова «початок» до слова «завершення»
бо наше життя – секунди до пострілу
в які розумієш ціну того зречення
тож нам залишається єдине — емоція
без часу і місця, без складу й призначення
сьогодні я тут, сьогодні ти поряд
це вимір чогось відсутнього в трафіку

[19.03.16]