Знаєте, чим мене приваблюють образи літературних героїв на кшталт Пеппі з чудернацькою зачіскою або Аліси з Wonderland? Присутністю у них: свободи мрії, свободи вигадки, свободи світу окремої людини. Я, власне, про самовідчуття волі. Коли почуваєшся вільним настільки, що можеш дозволити собі унікально індивідуальне безумство; яке світ може сприйняти, або ж ні. Але, однозначно, — це буде твоє безумство. Це буде твоя Wonderland.
Сьогодні дочитала книжку одного хорошого міжнародного репортера. Захоплює дві речі: його самовідданість жанру, і його впевненість та стійкість у відстоюванні власної манери подачі матеріалу. Декілька разів у книзі натрапляла на речення про: «Тебе не завжди визнаватимуть; тебе часто не розумітимуть, але ти маєш йти до свого. Ти зобов'язаний спробувати переконати цей світ. Відкрити йому очі на нове і примусити повірити саме тобі; твоєму інтуїтивному та професійному чуттю. Повірити у такій формі подачі, яку пропонуєш саме ти». Він довго, наполегливо, — з періодичним самозреченням в ім'я чогось значнішого — йшов до мети, і намагався донести інформацію на яку більшість просто заплющує очі. Він довго йшов до того, щоб стати стилістично читабельним у нових медійних реаліях. Минули роки, і його письму повірив увесь світ.
Люблю літо і дім за дві речі: багато природи та можливість швендяти просторами подвір’я босоніж. Колись мене ще намагалися «взути», переконуючи, що небезпечно ось так сновигати без взуття. Коли виявили безуспішність власних спроб – зупинились, а мої ніжки отримали бажану волю. Бо люблю землю саме босоніж; її енергетика – це не лише розумна аксіома із розумної науково-популістської статті. Це дійсно діє! Довіртеся моїм ніжкам.
Так ось, про що я: будьте сміливими піднести світові свої безумства, будьте сміливими їх захищати. Не дайте «масовому штампу» вкрасти вашу індивідуальність.
Люблю таких героїв, як Пеппі та Аліса. Люблю їхню сміливість жити…
[30.07.14]
Сьогодні дочитала книжку одного хорошого міжнародного репортера. Захоплює дві речі: його самовідданість жанру, і його впевненість та стійкість у відстоюванні власної манери подачі матеріалу. Декілька разів у книзі натрапляла на речення про: «Тебе не завжди визнаватимуть; тебе часто не розумітимуть, але ти маєш йти до свого. Ти зобов'язаний спробувати переконати цей світ. Відкрити йому очі на нове і примусити повірити саме тобі; твоєму інтуїтивному та професійному чуттю. Повірити у такій формі подачі, яку пропонуєш саме ти». Він довго, наполегливо, — з періодичним самозреченням в ім'я чогось значнішого — йшов до мети, і намагався донести інформацію на яку більшість просто заплющує очі. Він довго йшов до того, щоб стати стилістично читабельним у нових медійних реаліях. Минули роки, і його письму повірив увесь світ.
Люблю літо і дім за дві речі: багато природи та можливість швендяти просторами подвір’я босоніж. Колись мене ще намагалися «взути», переконуючи, що небезпечно ось так сновигати без взуття. Коли виявили безуспішність власних спроб – зупинились, а мої ніжки отримали бажану волю. Бо люблю землю саме босоніж; її енергетика – це не лише розумна аксіома із розумної науково-популістської статті. Це дійсно діє! Довіртеся моїм ніжкам.
Так ось, про що я: будьте сміливими піднести світові свої безумства, будьте сміливими їх захищати. Не дайте «масовому штампу» вкрасти вашу індивідуальність.
Люблю таких героїв, як Пеппі та Аліса. Люблю їхню сміливість жити…
[30.07.14]
Ольга Осмолян
0 коментарів