Дивно і водночас страшно (чи що?), коли купуєш білет в один кінець. Перша думка, яка виникає в голові, що можеш вже ніколи не повернутись. Хоча, якщо проаналізувати, то виходить повне безглуздя. в наш час можна поїхати в будь — який куточок світу. То чому ж тримаючи в руках всього один білет людину переповнює страх? Хтось боїться самотності, того що не буде куди повернутись і до кого. Ми — люди. Звикаємо до людей, місць, зручностей, речей. Обростаємо мохом і корінням. Чим більше речей до яких ми просто звикли, тим більше це нас втримує на місці. Тим важче з нього зрушити.
4.04.14
1 коментар
матиму сміливість дати свій варіант відповіді...іноді ми боїмося втрати себе, втрати ось те Я, яке як ми думаємо залишиться на пероні, на березі моря чи на злітній смузі, але якимось чином ось те саме «Я» просковзає в багажний відсік і їде з нами… ви ж помічали, що куди б ви не їхали то залишаєтесь такими самими, як і години, день, тиждень назад.
А з рештою варіантів я згідний цілком і повністю.
… а і забув… в черговий раз сподобалося)