Забуваю й відлітаю
У простори в самоті
Поміж хмарами блукаю
У палаючім огні…

Моє серденько розбите
Від людей і від світів
Буде дощ із неба лити
Та не змиє тих слідів.

Я боюсь втрачати мрії
Я на грані двох доріг
Чи упасти без надії?
Чи боротися повік?

Подивлюся в очі знову — Хочу впасти із скали.
Подивлюся в небо чисте —
Плачу: " Господи, прости!"

Я паду… я на колінах
Та піднімусь я, і знов
В чистих, лагідних відтінках
Зачете у жилах кров.

Буду жити для Вкраїни,
Для свободи, для людей
Воля й правда не загине
Від зневірених очей!

10.06.2010