Мамо і тато,
не слід сумувати
сюди я поїхав, щоб тут воювати
щоб не зганьбити нашу родину
і рідну неньку-Україну.
Хоч у суперників є сильна зброя,
у батальйонах великі війська
та у нас є найпотужніша зброя,
що ховається в наших серцях
це непідкорений дух український,
що там ховався багато століть.
Я повернуся до вас, мої рідні,
ще відсвяткуємо Паску й Різдво,
тільки моліться за нас мої рідні,
бо без вас ми практично ніхто.
Після кількох годин у окопах
думав я про майбутнє життя,
можливо не буде усе так чудово
і не повернусь додому і я.
За кілька днів я поляжу у бої,
як сотні й тисячі наших солдат,
що воювали за нашу свободу,
за мир і злагоду у ваших домах.
Отримавши лист цей
не плачте від болю,
від звістки, що я поліг у бою,
ми за Україну віддали, що мали
і серце,і тіло, і волю свою.
Тож згадуйте сина з усмішкою в серці,
хоч немає мене на цій більше землі,
я любив, люблю і любитиму неньку,
мир і злагоду, Вас, мої рідні- завжди!