Як хочеться кудись втекти
В дрімучий ліс обмежений степами
І залишитися з думками одному,
Щоб потопити їх в гримучій тишині.

Як хочеться кудись втекти
Від цього світу, наче зоопарку,
Де кожен звір за зграєю іде
Хоча й не має там звіриного порядку.

Як хочеться кудись втекти,
Там де немає диких звуків
Ні тротуарної ходьби,
Ні шум моторів і дверей машинних грюків.

Як хочеться кудись втекти
Від твого голосу, що слідує за мною,
Від силуету, що залишився в голові,
Від миті зустрічі, що стала золотою.

*****************

Ми живемо в світі банків і магазинів
Де головною є валюта
І без купюри ти ніхто
Бо ми живемо в світі банків і магазинів.

Інколи хочеться побути первісною людиною,
Щоб пожити в світі природи і краси,
Але обглянувшись розумієш
Як багато довкола первісних людей.

І ти не знаєш до яких себе віднести:
До первісних чи «продвинутих»
Бо не розумієш, що – бути «продвинутим»?
Може «продвинутість» і йде до первісних?

Краще бути сучасним
Не забуваючи про первісних
І поступово ставати «продвинутим»
Не перетнувши межу між ними.

**************************

Знову прийшла черга еволюції
Поставити від анатомії стрілку,
Щоб в людей було не дві, а три руки,
Третя – тримати мобілку.
Було б набагато легше
Робити всі інші справи:
Одна завжди біля вуха,
А все решту, як задумано,
двома руками.

*******************

Коли мені не було 18,
я не був кимось, бо не знав
хто я є.
Я не розумів інших,
бо був кимось,
не таким як вони.
Зовні я не відрізнявся
і жив так само як всі.
Світ в якому ми жили
поділявся на два – їхній і мій.
Коли я розповідав про свій
дехто вважав мене придурком,
не розуміючи, що мій
це є справжній їхній.
Часто намагався пожити
в тому світі,
але він мене не сприймав
і викидав назад
наче фальшиву купюру
з грального апарату,
тому що я не грав
за його правилами.
Тож я продовжував жити в себе
І з часом приймав
все більше і більше гостей,
але нас було замало,
щоб об’єднати два світи.

***************
Сходіть на концерт,
Якщо у вас проблеми
І навіть, якщо немає ніг,
Все одно сходіть на концерт.
Не дали зарплату,
Бо з начальником
не знайшли спільної теми?
Сходіть на концерт.
Комунальні проблеми,
Немає що їсти?
Сходіть на концерт.
Немає в маршрутці де сісти?
Не сідайте,
А йдіть на концерт.
Якщо книжок не читаєте,
Бо не розумієте тієї мови,
То йдіть на концерт.
Не можете підібрати
Культурного слова
Їдучи по дорозі на машині?
Не їздіть, сходіть на концерт.
Концерти від влади, вони благодійні,
Тож не хвилюйтесь нічим,
Краще, сходіть на концерт.
**********

Перегоріла лампочка
У темну пору часу
Й сиджу один бо всі пішли на трасу,
Хоч кожен з них по роду дворянин.
Це мене збентежило і дезорієнтувало,
Не можу знайти ні телефон, ні порваних кедів,
Щоб піти на трасу до своїх, не босим,
Але не знайшов і цьому зрадів.
Телефон мій знайшовся:
До мене дзвонили з Інтернет магазину
І хотіли впарити гігієнічне мило.
Номер мій знайшли Вконтакті, а може Фейсбуці,
Персональні дані тепер ж продаються.
Подзвонив до знайомих з проблемою лампочки,
Вони відповіли, що це їм до тієї ж самої що перегоріла.
Сказали звертатися до приймальної комісії Верховної ради,
Так і зробив(хоч хтось та порадить).
Перевірив рахунок, показало 20.03,
Набрав, розповів про лампочку, а їм …все одно.
І вибило бо грошей не стало,
останнє почув, що мене послали.
Напевно до обласної ради
Чи депутата, син якого президент банку,
Та я й не звертався, знайду кеди зранку.
Щось часто трапляються «лампочкові» проблеми,
Ось недавно, наприклад, стою в магазині,
Юнак років п’ятнадцяти наперед мене,
Перегоріла. І стає йому страшно як кожній людині
І замість того, щоб взяти святковий подарок:
Коробку цукерок, кока колу, всякого смачненького тріла,
Бере дві 0.5 і пачку цигарок,
А що зробиш – перегоріла.
Може, тому що далеко від трансформатора,
А в тих хто ближче горить яскравіше і надійніше,
Тільки там тхне і не обійтись без респіратора.
А я що ж подумав – може,
Зі свічками буду спокійно,
Хоч горять не яскраво і мало виробили,
За те надійно і бджоли не вимерли.