Просто в білу точку моєї голови — мозок і в червоно-фіолетову з краплинами краплаку – душу. Музика пронизала мене частина за частиною, її звуки доносились з від у сіль, відлуння тої чи іншої пісні просто ножем різали мене, і проникали туди де вже давно нічого не було, заривалися в свіжу рану і там цвіли трояндами, ліліями, тереном… їх шипи пронизали спогади: ламали на шматки, кромсали, зливались зі мною в унісон. Мій мозок аж кричав, я чула його… душа рвалась туди… кудись вдаль, а в той час забивалась так в кут, і тремтіла, що аж мурашки по шкірі йшли… Просто в мозок поступили імпульси того, що мене тримає тут давно… в душу там де давно вже болить…
0 коментарів