Озлоблені ці люди,
Озлоблені завжди і всюди…
Куди не ступиш — мука,
Де не глянеш — там розлука…
Вони поб'ються, застріляють,
І мат за матом, як собаки лають,
Принизять, затоптають,
Живим у буроземи закопають!
А все для того, щоб зробити користь,
Для себе, рідного, який утратив совість.
Втративши сердечність, доброту,
Озлобить інших, віддасть, як наркоту!
Злять людину, також, заздрощі,
Бо хоче, як в сусіда прянощі,
Ревнивим бути — це ж подібно до скотини,
Та тільки Ти названий на честь людини!
Усі ми злі, чорти по-собі,
Коли-небудь заплачем по хворобі,
І в підземеллі будемо страждати,
А любі й щирі — будуть у раю літати…
То ж будь смиренним та незгасним,
Осліплюй масу всім прекрасним…
Твори добро, великодушним будь,
І всіх злобливих у житті забудь…
0 коментарів