Як добре...

Так хочеться літати – крил немає.
Кохати хочеться – немає сил…
І стати б птахом й облетіти світ довкола,
А може десь там залишитись назавжди.

Як добре вітру – високо літає.
І бачить все із висоти…
Милується союзом дня і ночі.
Кохається в красі весняної пори.

Як добре сонцю – всі його чекають.
І виглядають трепетно з-за хмар.
Проміння ніжно й палко огортають.
Й про все забувши, розчиняюсь вмить.

Як добре чути тихий шум прибою
і час від часу чайки крик…
В самотності не станеш ти героєм.
Хоча кому потрібні ігри ці?

Як добре просто відчувати землю під ногами.
Ступати крок за кроком вдаль.
Та віддавати на поталу душу людям,
яким її зовсім не жаль…

Як добре дихати на повні груди:
не відчувати в серці тягаря.
Співати так, ніби ніхто не чує.
І жити так, ніби життя – моє ім’я.