Місто

Кожного дня прокидаюся від того, що свіже ранкове повітря вривається в мою кімнату крізь ледь прочинене вікно. Як приємно прокидатися, коли за вікном вже світить яскраве весняне сонечко. Приємно відчувати босими ногами холодну дерев’яну підлогу, яка раз у раз поскрипує. Аромат кави, який пройняв усю кухню і його ледь чути навіть у коридорі. Такий прекрасний початок дня, ніби уривок із якогось роману чи кіно. За вікном місто, яке на відміну від мене давно вже не спить. Галасливе, переповнене людьми, які кудись поспішають, залите сонячним промінням місто дуже схоже на казкове — воно неповторне! Блукаючи його вуличками можна побачити багато цікавого і нового.
Від народження живучи тут, кожного разу знаходиться щось, що зачаровує і дивує мене. Цим мені і подобається Львів. Він має якусь свою атмосферу, в якій тепло і затишно. Жодною розповіддю неможливо передати це відчуття, коли тіло ледь тремтить, в середині млосно і так якось приємно — без будь-якої причини, просто так… Такі дні врізаються в пам’ять і хочеться пережити їх знову і знову, відчути це приємне відчуття, від якого на душі стає так спокійно і тепло водночас. Ці відчуття нагадують юну закохану дівчину. Яка трохи схожа на дивачку, але так приємно спостерігати за тим, як в її очах з’являється блиск, а на устах по-дитячому мила і щира усмішка.
Такі дні дорогі як пам’ять, хотілося б пережити їх знову…