… і якби тільки, хтось, крім тієї купки по справжньому близьких, знав як часто ти був на краю з вітром в обличча насамоті. Як закривались очі і зтискались пальці. І як мало тобі було кисню. Тобі, кому вітер в обличча. Не в спину. І ти йшов вперед, падаючи з тих обривів. Садин було все більше — просто ти підіймався все вище. А коли запитували чому посміхаєшся, відповідав… «я літав уві сні»…
0 коментарів